Рафаель Альберті. Балада про те, що сказав вітер

Балада про те, що сказав вітер
З книжки «Балади і пісні
річки Парана́» (1954)
Вічність добре уміє
бути просто рікою,
бути конем покинутим
і туркотом
голубиці.

Варто піти людині
від людей,
і приходить вітер,
і говорить до неї про інше,
і відкриває їй очі
та вуха до зовсім іншого.

І ось я пішов від людей,
і сів самотньо на схилі,
і став дивитись на ріку
однак лише кінь самотній
напитись прийшов
і у тиші
до мене долинув туркіт
заблуканої голубиці.

А потім з’явився вітер,
так, мов проходив мимо,
і до мене промовив:
«Вічність добре уміє
бути просто рікою,
бути конем покинутим
і туркотом
голубиці».

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)



Balada de lo que el viento dijo
Del libro «Baladas y canciones
del Paraná» (1954)

La eternidad bien pudiera
ser un río solamente
ser un caballo olvidado
y el zureo
de una paloma perdida.

En cuanto el hombre se aleja
de los hombres, viene el viento
que ya le dice otras cosas,
abriéndole los oídos
y  los ojos a otras cosas.

Hoy me alejé de los hombres,
y solo, en esta barranca,
me puse a mirar el río
y vi tan sólo un caballo
y escuché tan solamente
el zureo
de una paloma perdida.

Y el viento se acercó entonces,
como quien va de pasada,
y me dijo:
La eternidad bien pudiera
ser un río solamente,
ser un caballo olvidado
y el zureo
de una paloma perdida.


Баллада о том, что сказал ветер

Вечности очень подходит
быть всего лишь рекою,
быть лошадью, в поле забытой,
и воркованьем
заблудившейся где-то голубки.

Стоит уйти человеку
от людей, и приходит ветер,
говорит с ним уже о другом,
открывает ему
и глаза, и слух на другое.

Я сегодня ушел от людей,
и, один среди этих оврагов,
стал смотреть я на реку,
и увидел я только лошадь,
и услышал я только вдали
воркованье
заблудившейся где-то голубки.

И ветер ко мне подошел,
как случайный прохожий, как путник,
и сказал:
«Вечности очень подходит
быть всего лишь рекою,
быть лошадью, в поле забытой,
и воркованьем
заблудившейся где-то голубки».

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Овадия Савича)


Послухати в оригіналі:
читає автор

2 коментарі: