Зі збірки «Prosas profanas y otros poemas», 1896
Сонячний край
Кубинській артистці
Біля палацу чорного королів Залізного острова — (о,
вигнання жахливе, жорстоке!) — як вдається тобі, моя сестро-гармоніє,
надихати на спів до небесної сірини свою солов’їну клітку, музичну скриньку свою
дивовижну? Хіба не смутить тебе спогад про весняні ранки, коли ти слухала птаха
божественного, блискосяйного
у сонячнім краю?
У саду королівському на Золотому острові — (о, мрія
дорогоцінна, солодка!) — було би тобі, моя сестро-гармоніє, виправляти
флейти свої крилаті, свої дзвінкі арфи; ти бо роджена там, де шаріються рози й
гвоздики шарлатом світання займають, —
у сонячнім краю!
В королівськім палаці на острові Срібному — (Шубертова
серенада ридає і схлипує...) — як ніжно могли би птахи твого духу
містичні, моя сестро-гармоніє, славити чистоту місяця і безневинність лілей,
пустельницю-горлицю і шляхетного лебедя. Найвиборніше срібло струмує із горна
палаючого
у сонячнім краю!
Тож зійди на свій човен, де тремтить напнуте вітріло,
— (і най ліра, Зефір і вітріло зіллються у співі) — і відпливай, моя
сестро-гармоніє, туди, де прекрасний принц на березі моря прагне лір, і поезій,
і роз, і в блакитнім затінні шатра пригладжує золото кучерів своїх неслухняних
у сонячнім краю!
Нью-Йорк, 1893
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Примітки
В одному з видань творів Даріо розповідається: «Щодо особи
пані, якій присвячено цю поезію, висловлювалися різні гіпотези. Згідно з Даріо,
вона була арфісткою, проте Мехія Санчес вважає, що йдеться про пуерто-ріканську
піаністку Ану Отеро, яку знав і якою захоплювався [кубинський поет і
революціонер] Хосе Марті».
Ця поезія вельми цікава своєю формою. Це, практично, добре ритмізована
проза, на що вказує і її візуальне оформлення. Але кожен абзац має дві пари
точних рим — на початку і в кінці, а ще подекуди асонанси всередині.
De «Prosas profanas y otros poemas», 1896
El país del sol
Para una artista cubana
Junto
al negro palacio del rey de la isla de Hierro —(¡Oh, cruel, horrible,
destierro!)— ¿Cómo es que tú, hermana armoniosa, haces cantar al cielo gris, tu
pajarera de ruiseñores, tu formidable caja musical?¿No te entristece recordar
la primavera en que oíste a un pájaro divino y tornasol
en el país del sol?
En el
jardín del rey de la isla de Oro —(¡oh, mi ensueño que adoro!)— fuera mejor que
tú, armoniosa hermana, amaestrases tus aladas flautas, tus sonoras arpas; tú
que naciste donde más lindos nacen el clavel de sangre y la rosa de arrebol,
en el país del sol!
O en el
alcázar de la reina de la isla de Plata —(Schubert, solloza la Serenata...)—
pudieras también, hermana armoniosa, hacer que las místicas aves de tu
alma alabasen, dulce, dulcemente, el claro de luna, los vírgenes lirios, la
monja paloma y el cisne marqués. La mejor plata se funde en un ardiente crisol,
en el país del sol!
Vuelve,
pues a tu barca, que tiene lista la vela —(resuena, lira, Céfiro, vuela)— y
parte, armoniosa hermana, a donde un príncipe bello, a la orilla del mar, pide
liras, y versos y rosas, y acaricia sus rizos de
oro
bajo un regio y azul parasol,
en el país del sol!
Nueva York, 1893
«Varias
hipótesis se han elaborado en relación a la identidad de esta dama. Para Darío,
se trata de una virtuosa del arpa; en cambio, Mejía Sánchez la identifica como
la pianista puertorriqueña Ana Otero, conocida y admirada por José Martí»
—
Rubén
Darío, «Prosas
profanas y otros poemas», ISBN 10: 8446010909 / ISBN 13: 9788446010906,
Published by Ediciones
Akal, S.A., 1999
Країна сонця
Кубинській артистці
Біля чорного палацу короля Залізного острова (о жорстоке,
жахливе заслання!), як там у тебе, сестро мила, співає в сірому небі клітка з солов’ями, —
твоя музична скринька? Невже не засмучує тебе спогад про соняшник і про весну,
коли ти слухала божественну пташку,—
в країні
сонця?
В саду короля Золотого острова (о мріє моя жагуча!) учи
своїх крилатих флейт і дзвінких арф, мила сестро, адже ти народилась там, де
найвродливіші жінки дарують світові пурпурні гвоздики й рум'яні троянди,—
в країні
сонця!
У фортеці королеви Срібного острова (Шуберт, плач серенади...)
ти б навчила також, сестро мила, містичних птахів своєї душі ніжно величати
ясний місяць, чисті іриси, черницю голубку й маркіза лебедя. Найкраще срібло
плавиться в горнах,—
в країні
сонця!
. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . (пер. Михайла Литвинця)
Послухати в оригіналі:
Співане виконання: https://www.youtube.com/watch?v=tewqVhK8CqI
Немає коментарів:
Дописати коментар