Зі збірки «Профанна проза та инші
поезії»,
1896
— цикл «Епікурейські амфори»
Я вишукую форму...
Мов бутон думки, що прагне розквітнути розою,
я вишукую форму, незвісну моєму стилеві,
вона себе явить цілунком, на губи злетілим,
обіймами неможливими Венери Мілоської.
Чекаю видіння Богині, провіщеного мені зорями;
зеленіють пальмові віти на тлі білого перистилю;
а у моїй душі спочиває світло,
наче місячний птах на гладіні маленького озера.
Але — нічого; лиш слово майнуло й тікає,
віддалена флейта невіданих таїн мене причащає
і замріяний човен повільно пливе до крайнеба;
нічого окрім водограю, який безнастанно плаче
попід вікном у Красуні моєї сплячої,
і запитальної шиї великого білого лебедя.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
De «Prosas profanas
y otros poemas», 1896
— «Las ánforas de Epicuro»
Yo
persigo una forma...
Yo
persigo una forma que no encuentra mi estilo,
botón
de pensamiento que busca ser la rosa;
se
anuncia con un beso que en mis labios se posa
el
abrazo imposible de la Venus de Milo.
Adornan
verdes palmas el blanco peristilo;
los
astros me han predicho la visión de la Diosa;
y en mi
alma reposa la luz como reposa
el ave
de la luna sobre un lago tranquilo.
Y no
hallo sino la palabra que huye,
la
iniciación melódica que de la flauta fluye
y la
barca del sueño que en el espacio boga;
y bajo
la ventana de mi Bella-Durmiente,
el
sollozo continuo del chorro de la fuente
y el
cuello del gran cisne blanco que me interroga.
Послухати в оригіналі:
Співане виконання: https://www.youtube.com/watch?v=Y01PLLnFC8w
Немає коментарів:
Дописати коментар