Хосефіна де ля Торре. Ти ніс...

Ти ніс...
 
Ти ніс
на ногах білий пісок
невідомого пляжу.
Тому,
коли ти наблизився,
я не почула кроків.
Ніс
ув оголеному голосі
ритм чекання.
Тому,
коли заговорив до мене,
не розчула твоїх слів.
Ніс на долонях
білу піну того моря.
Тому
не втримала і сліду
твого приходу.
Ти завжди приходив,
коли шукала за тобою,
проте я тебе не впізнавала.
Білий пісок, ритм чекання, біла піна!
Неспокійний сон про зелене узбережжя,
збрижене запитаннями!..
 
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

 
Llevabas
 
Llevabas 
en los pies arena blanca 
de una playa desconocida. 
Por eso 
cuando a mí llegaste 
no sentí tus pisadas. 
Llevabas 
en la voz desnuda 
un compás de espera. 
Por eso 
cuando me hablaste 
no pude medir tu voz. 
Llevabas 
en las manos abiertas 
espuma blanca de aquel mar. 
Por eso 
de tu bienvenida 
no pude conservar la huella. 
Todo tú 
venías en mi busca
y no pude reconocerte. 
¡Arena blanca, compás de espera, espuma blanca! 
¡Inquieto sueño de la verde orilla, 
rizado de preguntas...!