Франсіско де Кеведо. Я камінь в мученстві без переходу...

Зі збірки «Антекерський співаник»

Я камінь в мученстві без переходу...

Я камінь в мученстві без переходу

і віск у найніжнішому коханні,

мудрець у благородному стражданні

і кеп, що вперто чинить собі шкоду.

 

Смілець, що проти глузду йде походом,

й боюн: «А раптом втримаються здання?»,

людина між відчаєм й сподіванням

і звір, спокійний в будь-яку негоду.

 
В твоїй зневазі — крижаному тлінні,
між язиків прикро-жаркого пломеню,
я — саламандра, що вволя твої хотіння;
 
моїх віч чоловічки у полоні

твоїх віч недосяжних стали плинними

духами вод у двох річках солоних.
 
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

 
Перекладацький коментар
 
В останньому тривірші оригіналу

y las niñas de aquestos ojos míos
se han vuelto, con la ausencia de tus ojos
ninfas que habitan dentro de dos ríos.

Буквально сказано таке:

Росалія де Кастро. То були небеса її духу...

То були небеса її духу...
 

То були небеса її духу, мрія мрій її найзаповітніша,

і життя самого життя, і дихання її подиху;

і було, відтоді як впала на землю пов’язь розірвана,

щось, що вбивало їй душу й що хотя робило із плоттю.

 

До життя у змаганні виснажливім, безупиннім

чула жагу незгасиму і пристрасть непогамовну,

яка реченця не має, хіба коли врешті поринуть

заплющені очі в видіння позасмертного спокою.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Хорхе Люїс Борхес. Дощ

Зі збірки «Творець» (1960)

Дощ
 
Пополудні день прояснився раптом,
бо дощ ретельний пада на окружжя.
Пада чи падав. Дощ то щось відчужене,
що, звісно, відбувається позаду.
 
Хто чує дощ, тому він за розраду,
бо переносить в час, в якому дружня
доля явила квіт, що зветься ружа,
і чисту барву жаркого шарлату.
 
Цей дощ, що сліпить нам шибки імлисто,
звеселить у заблуканім замісті
вороні виногрона при заході
 
у патіо вже не сущім. Вогко-росяний
вечір несе мені жаданий голос
батька, який вертається й не вмер тоді.
 
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)
 
Примітка
В оригіналі падає «lluvia minuciosa». Слово minuciosa — не той епітет, який зазвичай використовують для дощу. Це слово означає ретельний, скрупульозний, у тлумачному словнику: minucioso — Que se detiene en las cosas más pequeñas.
«...la expresión borgeana lluvia minuciosa, que combina “lo minúsculo y constante con lo laborioso y esforzado”»  — ділиться своїм сприйняттям цього виразу Andrea Bohrn з Університету Буенос-Айреса.