Зі збірки «Антекерський співаник»
Я камінь в мученстві без переходу...Я камінь в мученстві без переходу
і віск у найніжнішому коханні,
мудрець у благородному стражданні
і кеп, що вперто чинить собі шкоду.
Смілець, що проти глузду йде походом,
й боюн: «А раптом втримаються здання?»,
людина між відчаєм й сподіванням
і звір, спокійний в будь-яку негоду.
між язиків прикро-жаркого пломеню,
я — саламандра, що вволя твої хотіння;
твоїх віч недосяжних стали плинними
духами вод у двох річках солоних.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
y las niñas de aquestos ojos míos
se han vuelto, con la ausencia de tus ojos
ninfas que habitan dentro de dos ríos.
Буквально сказано таке:
і зіниці цих моїх очей
перетворилися через відсутність твоїх очей
на німф що мешкають у двох річках.
Кеведо обіграє тут слово niña, яке має два значення:
дівчина і зіниця — і до того ж є співзвучним слову ninfa — німфа. Цікаво,
що в українській мові зіниця також олюднена: синонімом цього слова є «чоловічок».
Отже в перекладі можемо піти двома шляхами. Якщо хочемо
зберегти образ двох німф, то виходить щось таке (це був мій перший варіант
перекладу):
перемінились мої очі у полоні
відсутності твоїх очей постійної
на німф, що мешкають у двох річках солоних.
Потім я спробувала зробити ближче до оригіналу:
моїх віч чоловічки у полоні
твоїх віч недосяжних стали плинними
німфами, мешканками двох річок солоних.Вийшло радше забавно, особливо в нинішніх реаліях, — текст, в якому чоловічки змінюють стать, нам точно не потрібен. Тож я зупинилася на третьому варіанті, у якому замість німф з’являються просто духи вод.
Саме завершальний образ цього сонету привабив мене і спонукав взятися за переклад. Коча сонетові чотириста років, образ зіниць, що перетворилися на річкових нимф, цілком міг би з’витися у якійсь модерністській поезії. Бо на мою думку, розрив між накйращими класичними творами і сучаснісною творчістю далеко не такий великий, як може здаватися.
Цікаво, як трансформувався цей образ через спробу зберегти гру слів оригіналу — коли зникло слово німфа, він став іще більш сучасним, не втративши своєї первісної ідеї.
De
«Cancionero Antequerano»
y cera en el querer enternecido,
sabio en amar dolor tan bien nacido,
necio en ser en mi daño porfiado.
y valiente en no ser de mí vencido,
hombre en sentir mi mal, aun sin sentido,
bestia en no despertar desengañado.
en tus desdenes ásperos y fríos,
soy salamandra, y cumplo tus antojos;
se han vuelto, con la ausencia de tus ojos
ninfas que habitan dentro de dos ríos.
Немає коментарів:
Дописати коментар