Персі Біші Шеллі. Я не надуживатиму те слово...

Я не надуживатиму те слово...

Я не надуживатиму те слово,

   Яке так часто профанують нині,

І не зневажу почуття, якого

   Цураються так часто і зрадливо.

Надію, що до відчаю подібна,

   Розсудливість не вправі загасити,

Й мені дорожчим є до мене жаль твій

   Над все у світі.

Того, що люди звуть любов’ю звично,

   Ніколи я тобі не зможу дати;

Та чи не приймеш серця поклоніння,

   Яке і Небеса не відхиляють:

Це прагнення метелика до зірки,

   Цю тугу ночі за ясним світанням

Й гарячу відданість чомусь віддаленому

   від наших сфер печальних?

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

One Word is Too Often Profaned

One word is too often profaned

   For me to profane it,

One feeling too falsely disdain’d

   For thee to disdain it.

One hope is too like despair

   For prudence to smother,

And pity from thee more dear

   Than that from another.

I can give not what men call love;

   But wilt thou accept not

The worship the heart lifts above

   And the Heavens reject not:

The desire of the moth for the star,

   Of the night for the morrow,

The devotion to something afar

   From the sphere of our sorrow?

Примітка: ця поезія іноді публікується під заголовком «To ----» (себто К ***)

Опошлено слово одно…

Опошлено слово одно

   И стало рутиной.

Над искренностью давно

   Смеются в гостиной.

Надежда и самообман —

   Два сходных недуга.

Единственный мир без румян —

   Участие друга.

Любви я в ответ не прошу,

   Но тем беззаветней

По-прежнему произношу

   Обет долголетний.

Так бабочку тянет в костер

   И полночь — к рассвету,

И так заставляет простор

   Кружиться планету.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Бориса Пастернака)

Послухати в оригіналі

До розуміння цієї поезії

A. B. Purani, Evening Talks With Sri Aurobindo:

ON  POETRY

12-10-1926

Disciple : Can you give an instance of psychic poetry? Is there a psychic element in Vidyapati?

Sri Aurobindo : I think there is some, though it is rare even in Chandidas.

As for psychic poetry, take Shelley's lines :

     The desire of the moth for the star,

     Of the night for the morrow,

     The devotion to something afar

     From the sphere of our sorrow.

There the feeling and the expression are both psychic.