Антоніо Мачадо. На смерть Рубена Даріо

На смерть Рубена Даріо
 
Коли у твоїх віршах вся світова гармонія,
де ж ти пішов, Даріо, гармонії шукать?
Садівнику Гесперії, співочий птаху моря,
музикою сфер вчарована душа,
 
можливо, звів тебе Діоніс у пресподницю,
а ти вернеш з вінцем із переможних троянд?
А чи тебе образив пошук марнóї Флориди,
о водограю молодости, славний капітан?
 
Ти залишивсь навіки у материнській мові —
серця обох Еспаній, не стримуйте ридань:
помер Рубен Даріо в золотому своїм краї,
моря пересягнувши, ця вість дійшла до нас.
 
Увічнімо ж, еспанці, в класично-строгім мармурі
ім’я, флейту і ліру та вкарбуємо слова:
«Цю ліру оживлятиме лиш доторк Аполлона,
а флейті цій господар віднині лише Пан».

1916
 
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)
 
Примітки
Геспе́рія — в давньогрецькій мітології так називався сад Геспери́д, німф, які стерегли золоті яблука вічної молодости. Також Гесперія — це поширена за античної доби поетична назва Італії, Еспанії або ж «західних країв» в цілому.
Діóніс — грецький бог виноробства, родючости, музики, екстатичного божевілля. Присвячений йому культ вивільняв природне начало в людині. Відомий іще тим, що помирав і відроджувався, а також спускався в підземне царство, звідки вивів свою смертну матір.
«...пошуки Флориди,/о водограю молодости, славний капітане...» — це відсилка до легенди про джерело вічної молодости, яке відновлює молодість кожного, хто з нього п’є. Його згадує іще Геродот. За ще однією уже значно пізнішою легендою, еспанський конкістадор Хуан Понсе де Леон почув про аналогічне джерело від індіанців Америки і, шукаючи його, відкрив Пуерто-Рико й Флориду.

 
A la muerte de Rubén Darío
 
Si era toda en tu verso la armonía del mundo,
¿dónde fuiste, Darío, la armonía a buscar?
Jardinero de Hesperia, ruiseñor de los mares,
corazón asombrado de la música astral,
 
¿te ha llevado Dionysos de su mano al infierno
y con las nuevas rosas triunfantes volverás?
¿Te han herido buscando la soñada Florida,
la fuente de la eterna juventud, capitán?
 
Que en esta lengua madre la clara historia quede;
corazones de todas las Españas, llorad.
Rubén Darío ha muerto en sus tierras de Oro,
esta nueva nos vino atravesando el mar.
 
Pongamos, españoles, en un severo mármol,
su nombre, flauta y lira, y una inscripción no más:
Nadie esta lira pulse, si no es el mismo Apolo,
nadie esta flauta suene, si no es el mismo Pan.


CXLVIII. На смерть Рубена Дарио
 
В твоем стихе, несомненно, вся гармония мира,
но где, Дарио, ты смог обрести свои песни?
Садовник Гесперии древней, соловей океана,
сердцем слышавший музыку сфер небесных, —
 
чтобы в венце победителя ты возвращался к людям,
тебя обрекал Дионис на мучения ада?
К источнику юности вечной ты путь отыскать пытался?
И ранен ты был, когда искал Эльдорадо?
 
Наш материнский язык сохранит твое слово сыновье.
Крови сильнее, скорбь объединила нас вместе.
На землях, открытых Колумбом, умер Рубен Дарио —
в Испанию из-за океана ныне пришло известье.
 
На мраморное надгробье возложим свирель и лиру,
и пусть никогда отныне слова с него не сотрутся:
один только Пан и смеет играть на этой свирели,
лишь Аполлон и достоин струн этой лиры коснуться.

1916
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Виктора Андреева
                 из академического издания «Антонио Мачадо. 
                 Полное собрание стихотворений. 1936», 2007)
 
 
Послухати в оригіналі:
https://www.youtube.com/watch?v=ENXcu3jYko0&ab_channel=rumboso2
https://www.youtube.com/watch?v=3ttPu0Ex7YE&ab_channel=XuemeiWang
https://www.youtube.com/watch?v=kL-zDg-AsqI&ab_channel=Jes%C3%BAsConde
https://www.youtube.com/watch?v=bn7rYkUiKtA&ab_channel=caleidoscope
 

Немає коментарів:

Дописати коментар