Чорні бики Гісандо



...півчі моєї туги –
          чорні бики Гісандо.
                            С. О.
На берег тихої річки
раптом хвилі намчали.
Схилились від пориву вітру
оливи і помаранчі.

Засвітились жарини
у згаслій циганській ватрі.
Зорі цитринами стиглими
під дерева попадали.

Відгуком в серці відбились
потужні важкі удари:
це по землі вохристій
бики Гісандо помчали.

Роздимаються ніздрі,
чорні очі палають,
дика первісна сила
древню землю стрясає.

І вгору над нею лине
дугою чорної райдуги
скрик, поетом оспіваний, —
туга за давньою радістю.

Щоночі отак перед світом
свій спомин земля воскрешає,
двиготінням і скриком
німотний омрак стрясає.

Древній цей крик — чи то пісня? —
не змовкає віками;
і мчать по землі вохристій
фігури з чорного каменю...
















Немає коментарів:

Дописати коментар