Зриш
сум
у
дні
а
я
вже
ні.
Бо
хрест
ллє
світ
всі
дні
Як ви розумієте, переклад такої поезії є завданням майже нездійсненним. Радше це буде просто грою — написати за авторськими правилами вірш-варіацію на задану ним тему. Адже бодай з відносною точністю передати зміст за таких обмежень — кожен рядок сонета має лише один склад — практично неможливо.
Та для автора, як ми побачимо нижче із цього коментаря, це, мабуть, було чимось набагато більшим, ніж просто грою: його текст дуже гармонійний, музичний, читається легко і природно і має глибоке й багатошарове смислове наповнення.
Отже для початку я наведу варіанти буквального перекладу оригіналу, почавши з нього самого (без розбиття на рядки):
El dolor de las cinco vocales
Vez lo que es pues yo ya no.
La cruz da luz sin fin
Vez lo que es pues yo ya no.
La cruz da luz sin fin
Чотиривірші:
1) Випадок/раз є тим, чим він є, але я вже ні.
1) Випадок/раз є тим, чим він є, але я вже ні.
[для такої інтерпретації в реченні бракує ще одного дієслова es: vez es lo que es]
або
2) Бачиш те, що є, але я вже ні.
[для такої інтерпретації першим словом мало би бути ves, а не vez]
— Отже, трактуючи чотиривірші, маємо обирати між двома граматично неправильними варіантами.
Тривірші:
1) Хресте, даруй мені світло без кінця
або
2) Хрест дає світло без кінця
— Тут усе простіше: дві форми дієслова dar (давати), імператив та простий теперішній час другої особи однини, збігаються: da. Отже з точки зору граматики можемо з однаковим правом потрактувати речення будь-яким із двох способів. І лише розуміння авторського задуму допоможе нам зробити вибір.
Спочатку я йшла за першою інтерпретацією обох частин, відштовхуючись від драматизму обставин, за яких написано поезію, і зробила такий переклад:
Миг
Vez
lo
que
es
pues
yo
ya
no.
La
cruz
da
luz
sin
fin
дав
що
міг.
Світ
дай
ми
Біг —
жить
без
втрат
близ
цих
врат.
Але в ньому було лише 4 голосні, тож я його переробила:
Миг
дав
що
міг
світ
твій
дай
Біг
щоб
през
горб
хрест
був
люб
Вийшло важкувато, а хотілося тої легкости і прозорости, яку має оригінал. І обидва варіанти здалися надто вже вільними, надто далекими від написаного автором. Крім того, не давала спокою фонетична ідентичність слів vez (раз, випадок) і ves (бачиш), яка схиляла мене до думки, що правильною є друга інтерпретація оригіналу, в якій Вальєхо змінив орфографію слова ves на таку, яка збігається зі словом vez, щоб ввести додатковий сенс.
Відзначу, що цю поезію Вальєхо написав того року, коли почав працювати над збіркою «Трільсе», в якій він вільно експериментує зі словами, фонетикою та орфографією, прагнучи більшої виразности, експресивности, гнучкости свого інструментарію. І з точки зору загальної логіки його творчости й того факту, що вся вона просякнута християнськими і, так би мовити, надхристиянськими образами, ідея порушення правопису слова ves задля підкреслення його фонетичного збігу зі словом vez, значення якого говорить нам про миттєвість, минущість земного життя, видимої реальності (бачиш + є миттєвим і минущим те, що є) у порівнянні з вічністю (хрест дає світло без кінця) видається набагато більш адекватною, аніж думка про те, що автор просто викинув дієслово es, необхідне для правильної побудови речення.
І зрештою народився переклад, який відкриває цю публікацію і який, можливо, уже не є аж таким вільним — схоже, він доволі точно передає задум автора. Хоча фонетична гра з цієї інтерпретації зникла, слова «сум у дні» замість «те, що є» говорять не лише про біль розставання закоханих, з якої народився цей твір, — значення цих слів розширюється завдяки покликанню на біблійні цитати:
Псалом 84:7 «Ті, що переходять долиною плачу, чинять її джерелом, і дощ ранній дає благословення». (пер. І. Огієнка)
Псалом 90:10 «Дні літ наших — у них сімдесят літ, а при силах і вісімдесят літ, і гордощі їхні — тяжка праця та марнота, бо швидко минає, і ми відлітаємо…» (пер. І. Огієнка)
Еккл. 1:2 «Марнота марнот, сказав Проповідник, марнота марнот, — усе марнота!» (пер. І. Огієнка)
Еккл. 1:13 «...щоб розумом досліджувати та розвідувати про все, що діється під небом. Оце тяжке заняття дав Бог синам людським, щоб журитися їм у ньому». (пер. І. Огієнка)
Еккл. 2:17 «І зненавидів я життя, бо тяжке те заняття, що діється під сонцем, бо все марнота й ловлення вітру!» (Огієнко)
І нарешті найвідоміша:
Переклад Івана Огієнка:
«Бо в великій премудрості великий і клопіт, а хто примножує знання, примножує скорботу». (Екклезіяст 1:18)
Переклад Івана Хоменка:
«Бо де мудрість велика, там і клопіт великий, і хто примножує знання, примножує скорботу». (Проповідник 1:18)
Переклад Рафаїла Турконяка (Сучасний):
«Бо від великої мудрості — великий смуток, і хто примножує знання, той примножує біль». (Екклезіяст 1:18)
Звісно, я не наводитиму тут повної інтерпретації оригіналу і свого остаточного варіанту перекладу, залишивши це читачеві.
lo
que
es
pues
yo
ya
no.
La
cruz
da
luz
sin
fin
Боль пяти гласных
Мой
мрак —
твой
враг.
Вниз
мы
из
тьмы.
Знай:
звезд
нет.
Дай,
крест,
свет.
. . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . (пер. Виктора
Андреева из академического издания
Сесар Вальехо «Черные герольды. Трильсе. Человечьи стихи»,
СПб, «Наука», 2016)
Сесар Вальехо «Черные герольды. Трильсе. Человечьи стихи»,
СПб, «Наука», 2016)
Немає коментарів:
Дописати коментар