Якби мої руки уміли пелюстки обривати
Промовляю ім’я твоє
Вечорами невидними,
Коли збираються зорі
Напуватись із місяця
Й засинає пагілля і листя
В заростях таємничих.
Я почуваюсь дуплом,
Повним музики й пристрасти.
Дзиґарем, який бавить
Давно мертві години.
У цей вечір невидний.
І воно мені чується
Ще відлеглішим нині.
Більш відлеглим за будь-яку зірку
Й більш болючим за дощ тихомирний.
Як колись? І хіба завинило
Чимось оце моє серце?
За туманом вже десь даленіє
Нове почуття? Яке воно?
Чи буде спокійним і чистим?
Якби мої пальці уміли
Пелюстки обривати місячні!!!
Гранада
En las noches oscuras
Cuando vienen los astros
A beber en la luna
Y duermen los ramajes
De las frondas ocultas.
Y yo me siento hueco
De pasión y de música.
Loco reloj que canta
Muertas horas antiguas.
En esta noche oscura,
Y tu nombre me suena
Más lejano que nunca.
Más lejano que todas las estrellas
Y más doliente que la mansa lluvia.
Alguna vez? ¿Qué culpa
Tiene mi corazón?
Si la niebla se esfuma,
¿Qué otra pasión me espera?
¿Será tranquila y pura?
¡¡Si mis dedos pudieran
Deshojar a la luna!!
по ночам во тьме молчаливой,
когда собираются звёзды
к лунному водопою
и смутные листья дремлют,
свесившись над тропою.
И кажусь я себе в эту пору
пустотою из звуков и боли,
обезумевшими часами,
что о прошлом поют поневоле.
этой ночью во тьме молчаливой,
и звучит оно так отдалённо,
как ещё никогда не звучало.
Это имя дальше, чем звёзды,
и печальней, чем дождь усталый.
как любить я умел когда-то?
Разве сердце моё виновато?
И какою любовь моя станет,
когда белый туман растает?
Будет тихой и светлой?
Не знаю.
Если б мог по луне гадать я,
как ромашку, её обрывая!
Послухати в оригіналі:
https://www.youtube.com/watch?v=-a0qO18-6nE
https://www.youtube.com/watch?v=-a0qO18-6nE
Немає коментарів:
Дописати коментар