Федеріко Гарсія Льорка. [На звороті однієї світлини]

Дамасо Алонсо і Вісенте Алейксандре 

Зворот: поезія з підписом Льорки

Поезії різних років

 
[На звороті однієї світлини]

За решіткою — кринички в’ється лента,
дзюркіт її слухають Дамасо й Вісенте.
Дамасо з книжкою в руках і капелюхом
от-от усміхнеться від вуха до вуха,
Вісенте зі своєю хустиною
замріявсь про холодні долини.
А я, що звусь Фередіко,
машу вам крильми і вітаю пташим криком.
 
10 квітня 1931
 
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)
 
Примітка
 
У повному зібранні поезій Федеріко Гарсії Льорки серед віршів, написаних з різних приводів, я натрапила на оцю мініатюру і згадала, що в папці зі світлинами Льорки маю подібну знімку. Знайшла, ще й колоризовану, але на ній було аж четверо поетів: Дамасо Алонсо, Люіс Сернуда, Федеріко Гарсія Льорка і Вісенте Алейксандре. 

Зліва направо: Дамасо Алонсо, Люіс Сернуда, Федеріко Гарсія Льорка і Вісенте Алейксандре

Тож загуглила — і знайшлася та сама світлина, де Дамасо Алонсо з книжкою і капелюхом і поруч з ним Вісенте Алейксандре, а просто на звороті світлини написана Льоркою від руки поезія.

 
У повному зібранні поезій Федеріко Гарсії Льорки серед віршів, написаних з різних приводів, я натрапила на оцю мініатюру і згадала, що в папці зі світлинами Льорки маю подібну знімку. Знайшла, ще й колоризовану, але на ній було аж четверо поетів (зліва направо): Дамасо Алонсо, Луїс Сернуда, Федеріко Гарсія Льорка і Вісенте Алейксандре. Тож загуглила — і знайшлася та сама світлина, де Дамасо Алонсо з книжкою і капелюхом і поруч з ним Вісенте Алейксандре, а просто на звороті світлини написана Льоркою від руки поезія.
 
Льорка, Алонсо, Сернуда, Алейксандре — це представники так званої генерації 27 року, яка налічує десятки талановитих еспанських поетів, —  разом із попередньою генерацією 98 року то був вибух талантів, у певному сенсі подібний до нашого Розстріляного відродження, бо декілька з цих поетів, найталановитіших, серед яких і Льорка, загинули під час громадянській війни, а решта, буквально за кількома винятками, після поразки республіканців були змушені назавжди покинути країну. Винятками за збігом обставин стали як раз Алонсо (завдяки протекції впливового друга) і Алейксандре (прикутий до ліжка через важку хворобу), а от Сернуда емігрував спочатку до США, а тоді до Мексики, де і помер, не доживши до смерти диктатора Франко.
 
Але на цих світлинах вони ще веселі і щасливі.

[Al dorso de una fotografía]
 
Dentro una verja canta una fuente
que oyen Dámaso y Vicente.
Con el libro y el sombrero
Dámaso ríe el primero
y Vicente con su pañuelo
sueña un paisaje de hielo.
Pero yo que soy Federico
muevo de su honor alas i pico.
 
10 abril 1931