Зі збірки «Супроти смерти», 1964
До безмовности
О голосе, єдиний голосе: усієї морської западини,
усієї морської западини не вистачить,
усієї небесної пустки,
усієї порожняви краси
не стане, аби вмістити тебе,
і навіть якби людина змовкла і цей світ потонув,
о величносте, ти ніколи,
ніколи не припиниш існувати повсюди,
бо ти перевищуєш час і буття, єдиний голосе,
бо ти існуєш і не існуєш, і майже є моїм Богом,
і майже є моїм батьком, коли
я занурений у найнепрозорішу темряву.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
De «Contra la
muerte», 1964
Al silencio
Oh voz,
única voz: todo el hueco del mar,
todo el
hueco del mar no bastaría,
todo el
hueco del cielo,
toda la
cavidad de la hermosura
no
bastaría para contenerte,
y
aunque el hombre callara y este mundo se hundiera
oh
majestad, tú nunca,
tú
nunca cesarías de estar en todas partes,
porque
te sobra el tiempo y el ser, única voz,
porque
estás y no estás, y casi eres mi Dios,
y casi
eres mi padre cuando estoy más oscuro.
Послухати в
оригіналі:
відео авторського прочитання (сам вірш з 38 секунди):
(перед прочитанням автор
говорить, що на написання цього
коротенького, 11-рядкового, вірша йому знадобилося 3 місяці, аби прийшли
потрібні слова. І що це не містична поезія, хоч і наближується до цього.
Немає коментарів:
Дописати коментар