Порив

                            Морю багнеться солі, воно вагітне суднами, 

                                         ниє, ворочается, в череві йому тривожно.

                            Хто цього разу родитель? поет? художник?

                            Море мовчить, воно виснажене цунамі.

                                                                                                        Олена Бугорська

Поглянь-но: от-от море вивергне всі кораблі,

що їх поглинало від давньої давнини,

що їх незглибимі провалля його стерегли,

вчахали над ними, та вдержати не могли,

бо ті все зростали десь там, у його глибині,

робилися морені — наче криця міцні,

і ось виринають із віковічної мли...

дивись, уже щогли видніють! дивись, майорять прапори!

дивись, а вітрила! пристрій який пишний! зорить

над ними світання, й посивілі хвилі старі

схиляють покірно чоло перед імпетом сили,

яка цю флотилію двічі на світ народила —

й тепер пориває її до Нової Землі!