Із циклу «Ньютон»
у збірці «Сюїти»
Гармонія
Хвилі
римуються із зітханнями,
а зорі
із цвіркунами.
Холодне небо
кулиться у кришталику,
і точка є безкінечністю
в узагальненні.
Але хто єднає хвилі
з зітханнями
й зорі із цвіркунами?
Мабуть, Генії геть неуважні.
Ключі пливуть вдалину
просто між нами.
De «Newton»
del libro «Suites»
Armonía
Las olas
riman con el suspiro
y la estrella
con el grillo.
Se estremece en la córnea
todo el cielo frío,
y el punto es una síntesis
del infinito.
¿Pero quién une olas
con suspiros
y estrellas
con grillos?
Esperar que los Genios
tengan un descuido.
Las claves van flotando
entre nosotros mismos.
Немає коментарів:
Дописати коментар