Із циклу «Ньютон»
у збірці «Сюїти»
Гармонія
Хвилі
римуються із зітханнями,
а зорі
із цвіркунами.
Холодне небо
кулиться у кришталику,
і точка є безкінечністю
в узагальненні.
Але хто єднає хвилі
з зітханнями
й зорі із цвіркунами?
Мабуть, Генії геть неуважні.
Ключі пливуть вдалину
просто між нами.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)