О, тільки б цього дива не рішитися:
очей статуї і меандру образів,
які кладе мені на лиця розпашілі
нічного дихання твого самотня роза.
безвітим стовбуром понад річковим обсувом,
й для черв’ячка гризоти невтишимої
не мати квітки, плоду а чорнозему.
хрестом моїм і стугоном у жилах,
коли я псом є у твоїй маєтності,
і поцвіткуй води свої сутемні
моїм осіннім листям очужілим.
Перекладацький коментар
У цій поезії є кілька цікавих місць, над якими перекладачеві доводиться поміркувати.
tus ojos de estatua — буквально: очі статуї; тут є велика спокуса для перекладача зробити образ конкретнішим, скажімо: скульптурні очі, маючи на увазі гарну, мов вирізьбленну форму, або холодні очі, маючи на увазі відстороненість скульптурного зображення, чи навіть замінити образ чимось власним... але я віддаю перевагу точному відтворенню слів автора, бо лише він знає, що вкладав у свій образ.
el
acento — багатозначне слово, яке у своєму базовому значенні ніби-то сюди
не підходить, тож більшість перекладачів його просто випустили, а Микола Лукаш
переклав як «байдужливих речей» і трохи перетрактував усе речення. Але у
словнику знаходимо такі значення: просодія, метр, розмір (вірша); гармонія (чиєїсь
поезії, музики); голос, ліра. І позаяк автор — поет, музикант і художник, то у мірному диханні коханого,
яке торкається його щоки, він може вчувати музичні, поетичні й художні ритми, образи,
орнаментальні узори... І поруч із образом скульптури, вочевидь античної, мені
спав на думку і образ античного меандру — ритму, схопленого у графіці.
mi otoño enajenado — у слова enajenar також кілька значень: це і відмовитися, відчужувати, і затьмарювати розум, доводити до божевілля, заворожувати; і спираючись на образ відчуження, страху втрати і благання не бути відкинутим остаточно, а також на сам образ дерева без гілля і осіннього листя, яке опадає, я обрала перше зі значень, знайшовши для нього, як мені здається, дуже красиве вираження.
de tus ojos de estatua y el acento
que de noche me pone en la mejilla
la solitaria rosa de tu aliento.
tronco sin ramas; y lo que más siento
es no tener la flor, pulpa o arcilla,
para el gusano de mi sufrimiento.
si eres mi cruz y mi dolor mojado,
si soy el perro de tu señorío,
y decora las aguas de tu río
con hojas de mi otoño enajenado.
цих зимних, мов у статуї, очей
і подих цих байдужливих речей,
що звіддаля впиваюсь ним жаждиво.
на березі розмріяних ночей!),
що хробакові мук моїх — страстей —
у цвіт чи в плід укритись неможливо.
мій хрест, мій жаль з блакитних незабудків.
а я — лиш пес примарних володінь,—
Прийми в свою безтрепетну бистрінь
осінній лист моїх безумних смутків.
твоїх очей, як в статуї, й навік
забути подих, що в ночі тремтливо
трояндою моїх торкнувся щік.
один стою — нас розділив потік.
Хробак журби не матиме споживи:
зів’яв мій цвіт і вичерпався сік.
як біль і хрест щоденний, я приймаю,
і ладен бути вірним псом тобі,
Дай впасти в твої води голубі
листком осіннім, сповненим відчаю.
твоим глазам живого изваянья.
Мне страшно вспоминать перед рассветом,
как на щеке цвело твое дыханье.
засохший ствол, истлею в ожиданье,
неутоленным и неотогретым
похоронив червивое страданье.
мой тяжкий крест, которого не сдвину,
и если я лишь пес, бегущий рядом, —
и дай мне замести твою стремнину
своим самозабвенным листопадом.
что в глазах твоих влажных застыло в молчанье,
я боюсь этой ночи, в которой не буду
прикасаться лицом к твоей розе дыханья.
устилать этот берег таинственный станет;
я носить не хочу за собою повсюду
те плоды, где укроются черви страданья.
если ты моя боль, что пощады не просит,
если даже совсем ничего я не стою, —
и пусть будет поток твой усыпан листвою,
что роняет моя уходящая осень.
https://www.youtube.com/shorts/zX5OeiFDnOg
https://www.youtube.com/shorts/1sLaFK0sX0k
https://www.youtube.com/watch?v=CiR_8ziNRIs
співане виконання: https://www.youtube.com/watch?v=2Xglx38f5E8
Немає коментарів:
Дописати коментар