Мігель де Унамуно. Душе моя...

Душе моя...
 
Душе моя, життя є вартим чи мізерним?
Дощем озерним!
А яким є, душе моя, твій спосіб жити?
У горах вітер!
Як ти відновлюєшся по прожитій днині?
Темінь яскині!
 
Озерний дощ! Горішній вітер! Тьма яскині!

В кожній сльозині...

Плачем є небесні дощі, що ллються без краю,
вітер також квилить, голосить, ридає,
наша печаль безутішна — печерна темнота,
дощ, і вітер, і темінь — таким є життя достоту.
 
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)
 
¿Qué es tu vida, alma mía?
 
¿Qué es tu vida, alma mía?, ¿cuál tu pago?
¡Lluvia en el lago!
¿Qué es tu vida, alma mía, tu costumbre?
¡Viento en la cumbre!
 
¿Cómo tu vida, mi alma, se renueva?
¡Sombra en la cueva!
¡Lluvia en el lago!
¡Viento en la cumbre!
¡Sombra en la cueva!
 
Lágrimas es la lluvia desde el cielo,
y es el viento sollozo sin partida,
pesar, la sombra sin ningún consuelo,
y lluvia y viento y sombra hacen la vida.
 
Послухати в оригіналі:
https://www.youtube.com/watch?v=ppIrhrHeY1Y&ab_channel=MariaDelPrado
https://www.youtube.com/watch?v=ftMaifK1SlM&ab_channel=ABELARDOCANO