Скласти сонет звеліла Віоланта...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Примітка. У 1617 році Лопе де Вега випустив комедію «Срібна
дівчина» (La niña de plata). Цей майже забутий твір містив цей сонет-забавку,
який став одним із найвідоміших сонетів письменника.
Скласти сонет звеліла Віоланта,
штирнадцять віршів — знаменита штука.
Уперше отака мені розпука!
А втім, на три вже й стачило таланту.
Втік приголосний — горе-симулянта
припнув отут, буде йому наука;
ось і терцет мені у двері стука,
щойно для прив’язі знайшов я банта.
Схоже, що день сьогодні в мене вдалий,
за малим діло — подолать терцети.
У першім — крапка. Зроблено немало.
Погляньте лиш, доля моя на злеті.
Рахуймо вірші: їх тринадцять стало,
один останній — ось і по сонеті!
Ця поезія та її переклади є гарною ілюстрацію для деяких важливих міркувань. Як виник мій переклад, розповідається у цих супровідних до нього рядках:
Знайти сонет просила ти, Галинко,
та поки я переклади шукала,
і свій у голові миттєво склала:
забавний, і римується так дзвінко!
Від першотвору в дечому відмінний —
зате зі сміхом збуто чверть години.
Моя колега й колєжанка Галина Грабовська, яка знає, що в мене ціла бібліотека перекладної поезії, попросила пошукати для неї переклади цього відомого сонета — для твору, який вона перекладає, потрібна була його перша строфа українською. І поки я читала оригінал і шукала переклади, рядки самі собою стали складатися у моїй голові. Галина відписала мені так: «Я тебе люблю. Мені в контексті того, що у своїй лекції про забавне в літературі говорить Кортасар, твій переклад підходить найбільше. Та й взагалі, ти найкраще вловила, що ЛдВ там трохи бавиться словами й римами».
Отже перше, що я хочу проілюструвати, це думку про те, що для кожного твору варто виокремити те головне, задля чого його написано. І в цьому випадку, безумовно, головне — це забавка, поетична гра, коли веселий текст вкладено ідеальну поетичну форму. Ну і, звісно, основна ідея цього тексту.
Автор описує, як один за одним додаються до його твору рядки, вводячи трохи емоційних елементів і деталей, які захоплюють увагу й додають динамізму, як от ремарка про скруту, в якій опинився автор; згадка, що він заледве спіймав приголосний; відзначення, що він майже подолав чотиривірші і тепер вони його не лякають і що, схоже, він увійшов у справу з правої ноги (аналог нашого «встати не з тієї ноги)» та заклик наостанок: «рахуйте, чи їх чотирнадцять, і готово».
Нам нема потреби відтворювати текст оригіналу повністю, бо суть не в тому, що саме і в якій послідовності говорить автор. Досить, щоб у загальних рисах було описано той самий процес творення сонету, і щоб це розповідалося дотепно і легко, дуже природною мовою. А сам сонет при тому виходив зразково-канонічним, з чіткою формою та гарними, дзвінкими римами.
Як бачимо, і у мене, і в перекладах двох наших метрів, що їх наведено нижче, цього принципу дотримано. Пам’ятаю, у книжці Богдана Жолдака «Під зіркою Лукаша» розповідалося, як на закид про відсебеньки у перекладах поезій Віктора Гюго Микола Лукаш відповів (переповідаю, як запам’ятала), що той, мовляв, приділяв велику увагу формі, а зміст у його поезіях абиякий, головне, щоб штудерно виходило, ото ж і переклади писано за тим же принципом.
У нас такий самий випадок — тож нема потреби триматись за кожне слово оригіналу.
Друге. У мене є одне важливе правило: не вносити в переклад власних елементів, які привертають увагу й запам’ятовуються. Скажімо, якщо поезія містить якісь ключові авторські образи або ідеї, їх важливо відтворити точно, а десь «на периферії» за необхідності можливі й відсебеньки, при тому гранично нейтральні.
Пам’ятаю, як дізналася, що замість прекрасного «и зори, трепетнее стаи голубиной» у Рембо написано просто «піднесене світання мов зграя голубів». Не хочеться вводити читача в оману, щоб той запам’ятав рядки, яких автор ніколи не писав.Таке однаково траплятиметься, якщо ми прагнемо зробити переклад не менш прекрасним і натхненним, ніж оригінал, тож принаймні спробуймо мінімізувати цей ефект, щоб акцентні місця твору усе ж звучали в авторському виконанні.
І ось цей свій принцип я тут порушила (бо я була б не я, якби серед моїх принципів було б щось залізобетонне), виділяю напівжирним усе, чого нема в авторському тексті:
Втік приголосний — горе-симулянта
припнув отут, буде йому наука;
ось і терцет мені у двері стука,
щойно для прив’язі знайшов я банта.
Для підтримання авторської гри, динаміки й жартівливого тону — те що треба. І бант тут не є чимось чужорідним, адже це 16 століття, і знайти шовкову стрічку, щоб оздобити мистецький витвір, нескладно. Але уся ця строфа — надто виразна. І бант, якого й близько нема в оригіналі, і приголосний, який вдавав, що він не звідси, і якого було припнуто зрештою — яскраві деталі, які запам’ятовуються. Тож якщо ви означите цей переклад приказкою «чортішо і збоку бантик», я посміюсь разом із вами. :)
Ну і третє — переклад має відповідати своєму призначенню. Ясно, що такий свій творчий експеримент я б ніколи не включила до якогось академічного видання. Але цілком можливий контекст, в якому саме така свобідна і грайлива інтерпретація була б найдоречнішою, бо як чудове вираження самої сутності авторського твору вона цілком має право на існування. Недарма за ілюстрацію забавного в літературі Галина Грабовська обрала першу строфу саме в моєму перекладі, — уже в ній ця легкість і веселість відчувається найкраще (на нашу з Галиною думку, звісно, бо кожен відчує це по-своєму).
que en mi vida me he visto en tanto aprieto;
catorce versos dicen que es soneto:
burla burlando van los tres delante.
y estoy a la mitad de otro cuarteto;
mas si me veo en el primer terceto
no hay cosa en los cuartetos que me espante.
y parece que entré con pie derecho,
pues fin con este verso le voy dando.
que voy los trece versos acabando;
contad si son catorce, y está hecho.
Не зазнавав подібної я скрути.
В нім чотирнадцять віршів має бути,
І перші три на жарт уклав поет.
і — другий на середині квартет.
А звідси бачу перший я терцет
І на квартети більше вже не лютий.
Вступаю в перший, впевнено крокую,
Бо впораюсь і з ними, хай їм грець.
Що вже останній вірш мені бракує.
Перелічіть з початку — і кінець.
боюсь, не справлюсь — викличу твій гнів:
це ж чотирнадцять як-не-як рядків!
Втім, три вже є — і справу розпочато.
рахунок другій я строфі відкрив.
Даремно, мабуть, я ніяковів:
є дві строфи — лишилось небагато.
Тепер додам іще один рядок
все йде гаразд і настрій
пречудовий.
Розпочинаю другий вже терцет.
Лишилося зробить останній крок,
і ось, будь ласка, — мій сонет готовий.
. . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Сергія
Борщевського з видання
Лишилося зробить останній крок,
і ось, будь ласка, — мій сонет готовий.
Сонет о сонете
Мне Виолантой на
мою беду
сонет заказан был, а с ним мороки:
четырнадцать в нём строк, считают доки
(из коих правда, три — уже в ряду).
сонет заказан был, а с ним мороки:
четырнадцать в нём строк, считают доки
(из коих правда, три — уже в ряду).
А вдруг я рифмы
точной не найду,
слагая во втором
катрене строки?
И всё же, сколь катрены ни жестоки,
господь свидетель — с ними я в ладу!
А вот и первый
подоспел терцет!
В терцете неуместна проволочка,
постойте, где же он? Простыл и след!
Второй терцет,
двенадцатая строчка.
И раз тринадцать родилось на свет —
то всех теперь четырнадцать, и точка!
1957
И всё же, сколь катрены ни жестоки,
господь свидетель — с ними я в ладу!
В терцете неуместна проволочка,
постойте, где же он? Простыл и след!
И раз тринадцать родилось на свет —
то всех теперь четырнадцать, и точка!
. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . (пер. Павла Грушко з видання
«Облачение теней», 2015)
Також публікувалося у виданнях:
Книга песен. Из европейской лирики XIII-XVI веков, М., Московский рабочий, 1986
Испанская поэзия в русских переводах, 1792–1976, М., Прогресс, 1978
***
Ну, Виоланта! Задала урок!
Не сочинил я сроду ни куплета,
А ей — изволь сонет. Сонет же — это
Геенна из четырнадцати строк.
А впрочем, я четыре превозмог,
Хоть и не мыслил о судьбе поэта...
Что ж, если доберусь я до терцета,
Катрены не страшны мне, видит бог.
Вот я трехстишья отворяю дверь...
Вошел. И не споткнулся, право слово!
Один терцет кончаю. А теперь,
С двенадцатым стихом — черед второго...
Считайте строчки! Нет ли где потерь?
Четырнадцать всего? Аминь! Готово.
1974
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Сергея Гончаренко з видання
«Испанская поэзия в русских переводах, 1792–1976», 1978)
За нежный поцелуй ты требуешь сонета,
Но шутка ль быть творцом четырнадцати строк
На две лишь четки рифм? Скажи сама, Лилета:
«А разве поцелуй безделка?» Дай мне срок!
Четыре есть стиха, осталось три куплета.
О Феб! о добрый Феб! не будь ко мне жесток,
Хотя немножечко парнасского мне света!
Еще строфа! Смелей! Уж берег недалек!
Но вот уж и устал! О мука, о досада!
Здесь, Лила — поцелуй! тут рифма и — надсада!
Как быть? Но бог помог! еще готов терцет!
Еще б один — и все! пишу! хоть до упада!
Вот!.. Вот! почти совсем!.. О радость, о награда!
Мой, Лила, поцелуй, и вот тебе сонет!
1806
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Василия Жуковского з видання
«Испанская поэзия в русских переводах, 1792–1976», 1978)
***
За поцілунок вимагаєш ти сонета.
Не жарт придумати чоти́рнадцять рядків,
з двох рим аж дві строфи! Відказує Лілета:
А поцілунок мій – даремно захотів?
Чотири є рядки, лишилось три куплети.
О, добрий Аполлон, прекрасніший з богів,
допоможи, нашли натхнення на поета!
Ще є строфа! Вперед, до рідних берегів!
Ось вже стомився я! О мука, о досада!
Та Ліли поцілунку близько вже принада
і бог мене почув! Готовий ще терцет!
Іще один – і все! Римую до упаду!
Ось! Майже вже кінець!.. О радість, о відрада!
Мій, Ліло, поцілунок, а тобі – сонет!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Анатолія Костенюка,
зроблений, вочевидь, як переспів з рос. перекладу Жуковського, звідси)
Послухати в оригіналі:
https://www.youtube.com/watch?v=cgyrO9Eb0ao&ab_channel=Tresheridas1
(фрагмент зі стрічки «Льопе»)
https://www.youtube.com/watch?v=Y_XoRQw8CCY&ab_channel=V%C3%ADctordeCastellarPoemasCl%C3%A1sicos
https://www.youtube.com/watch?v=PIABhydBpGw&ab_channel=PoemasdelAlma
https://www.youtube.com/watch?v=cgyrO9Eb0ao&ab_channel=Tresheridas1 (фрагмент зі стрічки «Льопе»)
https://www.youtube.com/watch?v=Y_XoRQw8CCY&ab_channel=V%C3%ADctordeCastellarPoemasCl%C3%A1sicos
https://www.youtube.com/watch?v=PIABhydBpGw&ab_channel=PoemasdelAlma
Немає коментарів:
Дописати коментар