Потаємне
Як хвилі моря то надходять, то ідуть,
отак мені хотілося б кохати:
лишать одну, до иншої вертати
й від тої знов пускатися у путь...
Кохання ластівкою у гніздо пірнуть,
та восени із раю утікати,
щоб нові теплі крила як присвяту
весні принести за півроку будь-що-будь.
Оця... і та... й та инша... у п’янкому
трунку численних вуст смаки мішать
все знов і знов, по колу, без утоми...
Й так і не вирішити, хто ж мені під стать...
Скипіть востаннє, й на бозна-якому
кохання березі одного дня розтать.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Como un
ir y venir de ola de mar,
así quisiera ser en el querer:
dejar a una mujer para volver,
volver a otra mujer para empezar…
Golondrina
de amor en anidar,
huir en cada otoño del placer
y en cada primavera aparecer
con nuevas, tibias alas que brindar…
Esta…
aquella… la otra… Confundir
de tantas dulces bocas el sabor,
y al terminar la ronda, repetir…
Y no
saber jamás cual es mejor…
Y, siempre ola de mar, ir a morir
en sabe Dios qué playa del amor.
отак мені хотілося б кохати:
лишать одну, до иншої вертати
й від тої знов пускатися у путь...
та восени із раю утікати,
щоб нові теплі крила як присвяту
весні принести за півроку будь-що-будь.
трунку численних вуст смаки мішать
все знов і знов, по колу, без утоми...
Скипіть востаннє, й на бозна-якому
кохання березі одного дня розтать.
así quisiera ser en el querer:
dejar a una mujer para volver,
volver a otra mujer para empezar…
huir en cada otoño del placer
y en cada primavera aparecer
con nuevas, tibias alas que brindar…
de tantas dulces bocas el sabor,
y al terminar la ronda, repetir…
Y, siempre ola de mar, ir a morir
en sabe Dios qué playa del amor.
Немає коментарів:
Дописати коментар