Братня вечеря
Сьогодні не прийшов ніхто до мене
о поміч: ані спраглий, ні нужденний.
Я траурного квіту не побачив
в процесії вогнистій і веселій.
Пробач, мій Господе: я вмер так мало!
І цього вечора мій дім минають,
не просячи нічого, не питаючи...
Хоч тут забули дещо і рукам моїм
від того зле: чуже, а як віддати?
Я вийшов на поріг, розчахнув двері
і був готовий на весь світ гукати:
— Коли чого зшукались — воно в мене!
Адже я знаю, як в житті щовечора
перед людьми затріскуються двері;
моя ж душа — чуже приймає.
Сьогодні не прийшов ніхто до мене;
і цього вечора я вмер так мало!
о поміч: ані спраглий, ні нужденний.
Я траурного квіту не побачив
в процесії вогнистій і веселій.
Пробач, мій Господе: я вмер так мало!
І цього вечора мій дім минають,
не просячи нічого, не питаючи...
Хоч тут забули дещо і рукам моїм
від того зле: чуже, а як віддати?
Я вийшов на поріг, розчахнув двері
і був готовий на весь світ гукати:
— Коли чого зшукались — воно в мене!
Адже я знаю, як в житті щовечора
перед людьми затріскуються двері;
моя ж душа — чуже приймає.
Сьогодні не прийшов ніхто до мене;
і цього вечора я вмер так мало!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Ágape
Hoy no
ha venido nadie a preguntar;
ni me
han pedido en esta tarde nada.
No he
visto ni una flor de cementerio
en tan
alegre procesión de luces.
Perdóname,
Señor: qué poco he muerto!
En esta
tarde todos, todos pasan
sin
preguntarme ni pedirme nada...
Y no sé
qué se olvidan y se queda
mal en
mis manos, como cosa ajena.
He
salido a la puerta,
y me da
ganas de gritar a todos:
Si
echan de menos algo, aquí se queda!
Porque
en todas las tardes de esta vida,
yo no
sé con qué puertas dan a un rostro,
y algo
ajeno se toma el alma mía.
Hoy no
ha venido nadie;
y hoy
he muerto qué poco en esta tarde!
Зов
Сегодня не пришел
ко мне никто,
ничья душа на
помощь не позвала.
И при свечах
ночного карнавала
я не узнал
кладбищенских цветов.
Прости, господь,
что умер я так мало!
Все шли — и
не молили и не звали,
но шли и шли —
и что-то забывали.
И что-то оставалось
в этом доме
и, как чужое,
жгло мои ладони.
А дверь была
закрыта —
и звал я: «Если в
чем-нибудь нужда,
остановитесь —
здесь оно забыто!»
И ждал... Ведь
никогда в ночи моей
я не умел
захлопывать дверей —
и груз чужого
сердце принимало.
Сегодня не пришел
ко мне никто...
А вечер долог был —
и умер я так мало!
. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . (пер. Анатолия Гелескула)
Послухати в оригіналі:
Співане виконання: https://www.youtube.com/watch?v=smsvOwb7uZQ
Немає коментарів:
Дописати коментар