Зі збірки «Velorio del solo» ,
1961
Поетичне мистецтво
Зі стількох людських справ займаюся не своєю,
ніби невблаганний господар
змушує мене працювати і вдень, і вночі,
із болем, із коханням,
під дощем, серед катастрофи,
коли мене кличуть обійми ніжности або душі
і коли я хворий та безсило падають руки.
До цієї роботи мене змушує далекий біль,
а також сльози і вітальні хустинки,
обітниці ранньої осені та вогню,
поцілунки при зустрічі, поцілунки прощання,
усе велить працювати зі словами, із кров’ю.
Я ніколи не був господарем ані праху свого, ні віршів,
невидимі лики писали їх, наче кидали проти смерти.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
De «Velorio del solo» ,
1961
Arte
poética
Entre
tantos oficios ejerzo éste que no es mío,
como un
amo implacable
me
obliga a trabajar de día, de noche,
con
dolor, con amor,
bajo la
lluvia, en la catástrofe,
cuando
se abren los brazos de la ternura o del alma,
cuando
la enfermedad hunde las manos.
A este
oficio me obligan los dolores ajenos,
las
lágrimas, los pañuelos saludadores,
las
promesas en medio del otoño o del fuego,
los
besos del encuentro, los besos del adiós,
todo me
obliga a trabajar con las palabras, con la sangre.
Nunca
fui el dueño de mis cenizas, mis versos,
rostros
oscuros los escriben como tirar contra la muerte.
Послухати в оригіналі:
інше прочитання: https://www.youtube.com/watch?v=e20Y3SQodhw
Немає коментарів:
Дописати коментар