Капітанові корабля
Шарль Бодлер
На своїм кораблі —
зеленому п’єдесталі
з морських водоростей, мушель
і зіркових смарагдів —
ти ідеш, капітане вітрів і ластівок,
нагороджений найвеличнішим валом.
Звивисті узбережжя розмотують
прядиво співу
шляхом плуга твого: «Моряче,
вільна людино,
перед якою моря схиляють чола
покірно,
Добрий моряче, сине плачів
північних,
півдня лимоне, прапоре королівства
пінного вод, на сирен
управний мисливцю;
ми, береги пришвартовані цілого
світу,
просимо тебе: у своєму кільватері
білому
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Примітка
Епіграф в оригіналі:Homme libre, toujours tu chériras la mer!
Ch. Baudelaire
Це перший рядок поезії Шарля Бодлера «Людина і море».
A un capitán de navío
Homme libre, toujours tu chériras la
mer!
Ch. Baudelaire
Sobre tu nave —un plinto
verde de algas marinas,
de moluscos, de conchas, de
esmeralda estelar—,
capitán de los vientos y de
las golondrinas,
fuiste condecorado por un
golpe de mar.
Por ti los litorales de
frentes serpentinas,
desenrollan al paso de tu
arado un cantar:
—Marinero, hombre libre, que
las mares declinas,
dinos los radiogramas de tu
estrella Polar.
Buen marinero, hijo de los
llantos del norte,
limón de mediodía, bandera de
la corte
espumosa del agua, cazador de
sirenas;
todos los litorales amarrados
del mundo,
pedimos que nos lleves en el
surco profundo
de tu nave, a la mar, rotas
nuestras cadenas.
Капитану
Homme libre, toujours tu chériras la mer
! *
Charles Baudelaire
На своем корабле — постаменте
зеленом
из ракушек, моллюсков и тины
морской, —
рыб летучих пастух,
победитель циклонов,
капитан, ты был в море
увенчан грозой.
Побережий далеких призывные
стоны,
словно чайки, летят за твоею
кормой:
«О чем говорил ты, моряк непреклонный,
по радио ночью с Полярной
звездой?
Ты, свободный кочевник, сын
северных плачей,
ты, полудня лимон, ты,
избранник удачи,
ты, любимец сирен и любовник
морей...
Это мы, побережья, — и
горы и степи, —
умоляем тебя: разорви наши
цепи,
уведи нас бродить по
просторам зыбей!»
-------------------
* Свободный человек, всегда ты будешь любить море!
Ш. Бодлер
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Валерия Столбова)
Капітанові корабля
Homme libre, toujours tu chériras la mer ! *
Charles Baudelaire
Літає по морю стрімка бригантина,
циклони співають врочисті пісні.
Вітрів капітана, моряцького сина
вдяга громовиця у шати ясні.
Позаду рида берегів серпантина,
і крики лунають услід голосні:
«Скажи нам, моряче, — настала година, —
що кажеш ти зірці Полярній у сні?
Веди нас, улюбленцю грізної слави, —
уже розгоряються щастя заграви,
грозою налиті земні океани.
Візьми нас, герою, у море, на волю
в просторах безкрайніх шукать свою долю.
Розбий же залізні наші кайдани».
-------------------
* Людино вільна, завжди любитимеш ти море!
Шарль Бодлер
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Володимира Харитонова)
Порівнюючи цей переклад, опублікований 1969
року у київському видавництві «Дніпро» у збірці «Рафаель Альберті. Поезії», із російським перекладом Валерія Столбова, неважко дійти висновку, що
український переклад зроблено з російського. Та ще й так, що в результаті він
безмежно далекий від оригіналу. Я уже відзначала (в кінці ось
цієї своєї публікації) подібну ситуацію з віршами Пабльо Неруди. Іспаномовним
поетам, що були дружніми до Радянського Союзу, як бачимо, не щастило, бо їх вочевидь
перекладали «за рознарядкою».
Послухати в оригіналі:
Немає коментарів:
Дописати коментар