Дикий корінь
Так і стоїть мені перед очима
Той віз пшениці, накиданий горою,
Що перетинав дорогу важко і рипливо,
Залишаючи на ній розсипане колосся.
Не намагайся мене розвеселити
Тепер, коли я занурена у спогади —
Тобі не знати, у які глибини!
На моїх губах смак пітанги,
Він зринає з душі, звідкись зі споду.
А засмагла шкіра досі зберігає
Невиповідний аромат пшеничного току.
Ай, коли б я могла повести тебе туди,
У поля, де можна спати просто неба,
І лишатись у твоїх обіймах до світу
Під легкодумним дахом одинокого дерева!
Я усе та сама дика дівчина,
Яку ти — пам’ятаєш? — колись прихилив до себе.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
De «Raíz salvaje»,
1922
Raíz salvaje
Me ha
quedado clavada en los ojos
La
visión de ese carro de trigo
Que
cruzó rechinante y pesado
Sembrando
de espigas el recto camino.
¡No
pretendas ahora que ría!
¡Tú no
sabes en qué hondos recuerdos
Estoy
abstraída!
Desde
el fondo del alma me sube
Un
sabor de pitanga a los labios.
Tiene
aún mi epidermis morena
No sé
que fragancias de trigo emparvado.
¡Ay,
quisiera llevarte conmigo
A
dormir una noche en el campo
Y en
tus brazos pasar hasta el día
Bajo el
techo alocado de un árbol!
Soy la
misma muchacha salvaje
Que
hace años trajiste a tu lado.
Послухати в
оригіналі:
Немає коментарів:
Дописати коментар