 |
| Дамасо Алонсо і Вісенте Алейксандре |
 |
| Зворот: поезія з підписом Льорки |
Поезії різних років
дзюркіт її слухають Дамасо й Вісенте.
Дамасо з книжкою в руках і капелюхом
от-от усміхнеться від вуха до вуха,
Вісенте зі своєю хустиною
замріявсь про холодні долини.
А я, що звусь Фередіко,
машу вам крильми і вітаю пташим криком.
 |
| Зліва направо: Дамасо Алонсо, Люіс Сернуда, Федеріко Гарсія Льорка і Вісенте Алейксандре |
Тож загуглила — і знайшлася та
сама світлина, де Дамасо Алонсо з книжкою і капелюхом і поруч з ним Вісенте Алейксандре,
а просто на звороті світлини написана Льоркою від руки поезія.
У повному зібранні поезій Федеріко Гарсії Льорки серед
віршів, написаних з різних приводів, я натрапила на оцю мініатюру і згадала, що
в папці зі світлинами Льорки маю подібну знімку. Знайшла, ще й колоризовану,
але на ній було аж четверо поетів (зліва направо): Дамасо Алонсо, Луїс Сернуда,
Федеріко Гарсія Льорка і Вісенте Алейксандре. Тож загуглила — і знайшлася та
сама світлина, де Дамасо Алонсо з книжкою і капелюхом і поруч з ним Вісенте Алейксандре,
а просто на звороті світлини написана Льоркою від руки поезія.
Льорка, Алонсо, Сернуда, Алейксандре — це представники так
званої генерації 27 року, яка налічує десятки талановитих еспанських поетів, — разом із попередньою генерацією 98 року то був
вибух талантів, у певному сенсі подібний до нашого Розстріляного відродження, бо
декілька з цих поетів, найталановитіших, серед яких і Льорка, загинули під час громадянській
війни, а решта, буквально за кількома винятками, після поразки республіканців були
змушені назавжди покинути країну. Винятками за збігом обставин стали як раз Алонсо
(завдяки протекції впливового друга) і Алейксандре (прикутий до ліжка через
важку хворобу), а от Сернуда емігрував спочатку до США, а тоді до Мексики, де і
помер, не доживши до смерти диктатора Франко.
Але на цих світлинах вони ще веселі і щасливі.