Одна з базових вимог до перекладача поезії в нашій традиції — зберегти форму оригінального твору.
Прагнення зберегти форму я поділяю з усією щирістю, бо вона — невід’ємна складова поезії. Та коли це прагнення перетворюється на вимогу, на практиці це обертається приматом форми: вибудуємо каркас з такою самою кількістю і довжиною рядків, схемою і способом римування, а потім вже якось затрамбуємо туди вміст. Вважається, що майстерний перекладач зможе затрамбувати його, не втративши нічого суттєвого. Ні нюансів думки, ні граційности її викладення, ні просодії мовлення, ні почуття, ні зусилля духу... Пишу і всміхаюся.
Але такий підхід, на мою думку, хибний в самій своїй основі, тобто не тільки щодо вмісту, але і щодо форми. Бо форма — то не лише система віршування, кількість і довжина рядків, схема і спосіб римування, і навіть не всі ті дрібніші елементи, які називаються красивими словами цезура, амбажеман, клавзула, оркестровка, асонанс, консонанс... Основою форми є мова, її внутрішній темперамент, її звукова палітра. Форма — це увесь звуковий ряд поезії, від першого до останнього її звука, і його не відтворити ніколи, навіть між структурно і лексично спорідненими мовами.
Хіба залишиться незмінним висловлювання, перенесене з міцної та дзвінкої, мов криця, еспанської в муркотливу французьку? З яскравої італійської, що аж шумує радістю життя, в тужливу і замріяну португальську?
Це те саме, якби розбомблений під час війни Хрещатик з його унікальною синтезою українського бароко і давньоруської архітектури, відбудували би кап-у-кап, але з бетону.
Тому вирішувати, як перекладати той чи иншій поетичний твір, важливо пам’ятаючи: переклад — це пере-створення, це творення нового поетичного шедевру в умовах геть відмінного середовища. І цей процес має бути таким самим натхненним, яким був процес творення оригіналу, і кожен вибір, який робить автор, перекладач має зробити наново. Нове творення має продиктувати їх само. Тому я би сказала, що єдиним приматом під час перекладу може бути примат волі нового творіння, що, маючи в собі той самий зародок, що й оригінальний твір, будучи, так би мовити, його братом-близнюком, являє себе світові як новий унікальний мистецький витвір.
Що не означає, що ми не постараємося зберегти дух і літеру оригіналу з усіма складовими останньої, від системи віршування і до кожнісінького асонансу-консонансу :)
Перекладаючи поезію, я постійно задаюся питанням — а як вона твориться? Мабуть, це одна з причин, чому практично одночасно зі зверненням до перекладу поезії я почала писати її сама (юнацькі спроби віршування я облишила років у 25 і з того часу ніколи нічого не писала).
Впевнена, у різних авторів це буває дуже по-різному, але мені складно уявити, щоб хтось спочатку писав повністю готовий, до слова вивірений прозовий текст, потім вибирав для нього ідеальну форму, а тоді вписував текст у цю форму. А це саме те, що очікується від перекладача поезії!
Коли я віршую, форма зароджується разом із першими рядками твору. Спочатку зазвичай приходять тільки вони — ці перші рядки, і я ще гадки не маю, про що писатиму. Потім можуть з’являтися якісь нечіткі ідеї, але доки не поставлено останню крапку, я не знаю, якою і про що буде поезія. В якийсь момент процесу набуває чітких обрисів форма. Те, що пишеться далі, почасти диктує вона. Зміст творить її, вона — зміст. Та майже готовий текст може раптом перебудуватися, щось буде відкинуто, а щось дописано, якщо в уяві раптом намалюється инша форма. А за пошуком рими може прийти неочікуваний поворот оповіді, яскрава кінцівка.
Звісно, процес перекладу не буває таким самим. Ані зміст, ані форма не можуть змінюватися кардинально. Але почасти, коли поезія наново твориться в новій мові, відбувається щось подібне, якщо ми даємо їй необхідну свободу. Без цього в неї не спуститься іскорка Божого натхнення і вийде лиш майстерна підробка, тільки зовні подібна на оригінал, а насправді безкінечно від нього далека.
І ще одна важлива річ: поетичний твір, яким би гарним, виробленим, вигадливим за формою він не був, — не предмет декору, ми запам’ятовуємо його не для того, щоб прикрасити ним свою ментальну кімнату. Автор створив його, щоб про щось з нами поговорити.
Немає коментарів:
Дописати коментар