Мануель Гонсалес Прада. Скін-голосіння

Зі збірки «Перуанські балади» (посмертно, Сантьяго-де-Чилі, 1935)

Скін-голосіння
 
I
 
Інка втрачає Кохану
І з тієї самої миті
Не має в душі спокою,
Не відають сну повіки.
 
— Годі співати, Поете:
Най звучать голоси замогильні,
Нехай вони мукою й горем
Серце мені розірвуть!
 
— У твоїх володіннях, Королю,
Мешкає птах зловісний:
Його голос розколює скелі,
А зветься він Скін-голосіння.
 
— Мерщій, о мої васали,
Летіть над горбами й долинами,
Над горами і рівнинами:
Спіймайте Скін-голосіння!
 
II
 
Індіанці полюють у сельві
По всьому королівстві
І вловлюють птаха зловісного,
Королеві своєму віддані.
 

Птах упійманий зойкає,

Зойк над долинами лине,

Король Інків відповідає
Криком болю несамовитим.
 

Птах упійманий тужить,

Туга угору лине,

Король Інків зроняє
Дві сльози вогнянії.
 
Птах упійманий стогне,
Стогін у землю лине,
Лишається Король Інків
Німим, нерушним, безживним.
 
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Перекладацький коментар

Три останні строфи цієї поезії в оригіналі простіші:

птах se queja 

        [це дієслово, інф.: quejarse, перекладається як 

                зойкає/тужить/стогне/жаліється/зітхає/крушиться...]

і на його перший/другий/третій acento 

        [цей багатозначний іменник можна перекласти як 

                звучання мови, її експресія, модуляція, інтонація...]

король якось реагує

І я їх ускладнила зовсім не тому, що це казка, а отже її кожен може розповідати і прикрашати по-своєму :). А тому що, як з’ясувалося, перекласти ці прості строфи не аж так просто. 

Я би рада була зберегти простоту оригіналу, таку властиву народним пісням і оповіданням. Але як передати багатозначність слова quejarse? Враховуючи, що acento було першим, другим і третім, птах явно не повторював те саме, а це дійсно були різноманітні способи вираження горя. Отже є сенс у тому, щоб передати quejarse трьома різними словами, які максимально повно описують різноманітні значення цього слова.

А далі — який іменник узагальнено опише всі ті роздери-душу-звуки, які видавав птах, щоб можна було сказати: перший, другий, третій. Ось я і придумала описати послідовність цих звуків не їхніми номерами, а просторовими характеристиками, додавши символічний шар, який цілком міг би бути присутній у подібній легенді, — і так уникнути потреби в узагальнювальному слові.

Розповім також про цікаве й оригінальне рішення, яке я застосувала тут для відтворення римування оригіналу. 

Коментуючи переклад поезії «Плями на місяці» цього ж автора, яка так само являє собою художню обробку інкської мітлогії, я казала, що її написано у формі романсу, римованого, як і належить, наскрізним асонансом. Там я згадувала, що попри позірну простоту, цю риму буває складно відтворити. Тож я не всюди забезпечувала збіг ненаголошених голосних, які слідують за наголошеною, натомість дещо підсилила риму збігом приголосних. 

Цього разу я вчинила інакше. Маючи асонанс на «І-і», там, де ненаголошені голосні сильно різняться, як «і» та «у» (замогильні — розірвуть), я вибирала попереднє слово, яке також має наголос на і, і таким чином отримувала цілком відчутне звучання двох послідовних «і». Якщо ж різниця була невелика, як між і та е, я цього не робила, щоб не порушувати природности висловлювання. 

Зокрема ім’я птаха я вибрала з урахуванням цього принципу: у парі «Скін-голосіння» дуже виразно звучить подвійне «і», воно ніби відлунює. В оригіналі назва птаха багатозначна. llora  — означає і «плаче», і «нічне бдіння при покійникові», а muerto — це і прикметник «мертвий», й іменник «покійник». Я перебрала багато варіантів, доки зупинилася на цьому, як на мене, і звучному, і виразному.

De «Baladas peruanas» (póstumo, Santiago de Chile, 1935)

El llora-muerto
 
I
 
Pierde a su Amada el Inca,
Y ya, de aquel momento,
No hay en su alma reposo,
En sus párpados sueño.
 
—«No cantes, oh Poeta:
Voces lúgubres quiero
Que de pena y angustia
Despedacen mi pecho»
 
—«Hay, Rey, en tus dominios
Un pájaro siniestro:
Su voz quebranta peñas,
Se llama el Llora-muerto»
 
—«Volad, oh mis vasallos,
Por llanuras y cerros,
Por valles y montañas:
Coged el Llora-muerto»
 
II
 
Fieles indios recorren
Los ámbitos del reino,
Y cazan en las selvas
El pájaro siniestro.
 
El pájaro se queja,
Y, a su primer acento,
Lanza el Rey de los Incas
Un grito lastimero.
 
El pájaro se queja,
Y, a su segundo acento,
Llora el Rey de los Incas
Dos lágrimas de fuego.
 
El pájaro se queja,
Y, a su tercer acento,
Queda el Rey de los Incas
Mudo, inmóvil y muerto.