Зі збірки «Невигадливі вірші»
XXXIX
Білу троянду плекаю
У липні, як і у січні,
Для товариша щирого,
Якому життя довіряю.
І для навісного нападника,
Що просто у серце поцілив,
Не будяк, не кропиву —
Білу троянду плекаю.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
De «Versos
Sencillos»
XXXIX
Cultivo
una rosa blanca
En
julio como en enero,
Para el
amigo sincero
Que me
da su mano franca.
Y para
el cruel que me arranca
El
corazón con que vivo,
Cardo
ni oruga cultivo;
Cultivo
la rosa blanca.
Я плекаю білу рожу,
Влітку чи в зимі — байдуже, —
Задля тебе, щирий друже,
Кому звіритися можу.
І на лютість зловорожу,
Що серце шматує хтиво,
Не будяччя й не жаливу —
Я плекаю білу рожу.
. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . (пер. Ігора Качуровського
з видання
«Ігор Качуровський. Круг понадземний.
Світова поезія від VI по XX століття», 2007)
Світова поезія від VI по XX століття», 2007)
***
Я розу белую ращу
Для друга — и зимой и летом.
Чистосердечней друга нету,
И я другого не ищу.
И злого друга я прощу.
Пусть он мне сердце рвет и мучит,
Я не сорняк ему колючий,
А розу белую ращу.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Владимира Аленикова)
Послухати в
оригіналі:
Немає коментарів:
Дописати коментар