Зі збірки «Невигадливі вірші»
XXXVII
Жінко, ось мої груди,
Які, уже знаю, зраниш;
Було би їм глибшими бути,
Аби ти зранила сильніш!
Бо я помічаю щоразу:
У грудях моїх, — чи не диво? —
Що глибшою є ураза,
То прекрасніші родяться співи.
De «Versos
Sencillos»
XXXVII
Aquí
está el pecho, mujer,
Que ya
sé que lo herirás;
¡Más
grande debiera ser,
Para
que lo hirieses más!
Porque
noto, alma torcida,
Que en
mi pecho milagroso,
Mientras
más honda la herida,
Es mi
canto más hermoso.
***
Вот грудь моя, женщина,— бей!
Пощадить ее ты б не могла.
Быть бы пошире ей,
Чтоб и рана больше была!
Хитрец, в груди этой странной
Особенность знаю я:
Чем глубже зияет рана,
Тем лучше песня моя.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Овадия Савича)
Послухати в
оригіналі:
Співане виконання:
Немає коментарів:
Дописати коментар