М. Лукашеві

Над мінливістю світу

у мінливому світлі

ходить місяць мінливий,

хилитає пітьму.

А зісподу чи слива
у цвіту, чи олива
срібнолиста, дрімлива
світить стежку йому...

Мабуть, ця маленька поезія потребує пояснення.

У ній — мої враження від читання Лукашевих перекладів з Федеріко Гарсії Льорки. Безмежно залюблений в Україну і українське слово, Лукаш настільки майстерно переніс творчість цього поета на український ґрунт, що я чую власний голос Лукаша, бачу українські краєвиди, і водночас — чую голос самого Льорки і бачу його Андалусію. Ці відчуття настільки переплетені, що одне проступає крізь инше і їх неможливо розділити.