Маріо Пайерас. Час черепахи

Зі збірки «Нові вірші» (19891994)
Час черепахи
 
Я досяг того віку,
коли орангутани втомлюються жити
а зелені черепахи лише готуються
до своєї мандрівки крізь століття.
Але я ще не прожив часу
за який неспішні комети оббігають свою колію у Всесвіті
ані часу потрібного амате щоб пробити дах сельви
і наблизитися до блискавки.
Протягом цього унікального періоду я бачив як сезонні міграції
відбувалися шляхами
якими творився світ
і зрештою сам уподібнився до птахів
і до цих шляхів.
А завдяки жінці, що наші із нею серця
разом вистукують барабанний дріб у відгомоні її крови
я зустрічаю світання із голосом повним метеликів
і зберігаю в пам’яті
мовчання ружі.
Моїм найприємнішим геройством було
цілувати уста розквітлих юнок
а моє справжнє призначення
боронити ціною власного життя
браму що охороняє
свободу виду.
Я дослухаюся до співу моря
подумки слідую за величним парадом
полярних Ведмедиць
але моє замішання триває уже півстоліття
і тривало би безкінечно якби я жив вічно.
 
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Примітки. Зелена черепаха — вид величезних морських черепах; амате — вічнозелене тропічне дерево, що сягає 40 метрів у вишину






































De «Poemas nuevos» (1989–1994)
Tiempo de la tortuga
 
He llegado a la edad
en que los orangutanes se cansan de vivir
mientras las tortugas francas apenas se preparan
para su viaje entre siglos.
Aún no he vivido el tiempo
que los lentos cometas tardan en recorrer
su riel del universo
ni el que emplea el amate para romper el techo de la selva
y acercarse al relámpago.
En este lapso único he visto a las migraciones
recorrer los caminos de que está construido el mundo
y me he apropiado así de los pájaros
y de los caminos.
Y gracias a la mujer con cuyo corazón
el mío juega al tambor en el eco de su sangre
amanezco con la voz llena de mariposas
y retengo en la memoria
el silencio de la rosa.
Mi proeza más grata ha sido besar la boca
de las muchachas en flor
y mi verdadero oficio es defender con la vida
la puerta que resguarda
la libertad de la especie.
Escucho el canto del mar
sigo con el pensamiento el majestuoso despliegue
de las Osas polares
pero mi perplejidad dura ya medio siglo
y duraría siempre si por siempre viviera.



Немає коментарів:

Дописати коментар