Прощальне
Мабуть, по моїй смерті
скажуть: він був поетом.
А світ, як завжди, прекрасний, мого зникнення й не зогледить.
Мабуть, і ти не згадаєш,
ким я був, але маритимуть
тобою вірші, які мені не судилося написати.
Мабуть, по мені не зостанеться
нічого, і слова навіть,
жодного із тих слів, які снилися мені зарані.
Та зримий або незримий,
гомінкий чи знімілий,
я лишатимусь у вашій тіні, о чарівливі живі!
Я триватиму, я продовжуватимусь
і по той бік смерти і спомину,
іще не знаю, як саме, частиною загальної гармонії.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Despedida
Quizás,
cuando me muera,
dirán:
Era un poeta.
Y el
mundo, siempre bello, brillará sin conciencia.
Quizás
tú no recuerdes
quién
fui, mas en ti suenen
los
anónimos versos que un día puse en ciernes.
Quizás
no quede nada
de mí,
ni una palabra,
ni una
de estas palabras que hoy sueño en el mañana.
Pero
visto o no visto,
pero
dicho o no dicho,
yo
estaré en vuestra sombra, ¡oh hermosamente vivos!
Yo
seguiré siguiendo,
yo
seguiré muriendo,
seré,
no sé bien cómo, parte del gran concierto.
Послухати в оригіналі:
Співане виконання: https://www.youtube.com/watch?v=aMk17UbuOqQ
Немає коментарів:
Дописати коментар