Із дружнім привітом присвячується Сергієві Кодесу,
який, на відміну від мене, дійсно є поетом
Самотнього весла єдиний порух,
далеко в морі, розкотився хвилею:
воно гойднуло злегка воду поруч —
аж ось тремтить і прибережне гілля.
Так шепіт вітерця чи листя шурхіт
торкнув тебе — а я чомусь віршую.
Немає коментарів:
Дописати коментар