Антоніо Мачадо. Подорожній, не існує...

Подорожній, не існує...
 
Подорожній, не існує
шляху, крім твоїх слідів.
Шлях рождається ходою
і зникає по ході.
Його творять твої кроки,
втім, назад поглянеш — і
стежка є, але удруге
тобі нею не пройти.
Подорожній, нема шляху,
лиш доріжка на воді.
 
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)
 
Перекладацький коментар

Цю поезію я переклала із суттєвими стилістичними відхиленнями від оригіналу, дещо осучаснивши її (особливо оцим і в кінці третього двовірша, такого прийому не було і не могло бути в оригіналі) й усунувши пісенні повтори. Спроби зберегти її первісний стиль нікуди мене не привели, сенс розмазувався, втрачалась емоційна напруга, додавалися непотрібні слова... і зрештою я відмовилась від них на користь найточнішого вираження авторської ідеї. 

Мені дуже сподобалася робота Олени Курченко, особливо її заключні рядки; вона рішуче скоротила розмір оригіналу, досягши тим більшої концентрованости змісту, і при цьому їй вдалося зберегти властиву оригіналові рефренність. А Валерію Столбову чудово, на мою думку, вдалося передати цей фольклорний характер оригіналу, коли один рядок чіпляється за инший, повторюючи його фрагмент, але до змісту його перекладу, як на мене, можна висловити забагато зауважень. 

В обох цих перекладах мені не сподобався образ торування шляху, гадаю, тут трошки про инше, про зникомість, неповторність, а не про важкість людського шляху. Особливо враховуючи, що цю поезію Мачадо написав невдовзі по смерти коханої дружини, з якою йому довелося прожити зовсім недовго. Це надзвичайно відома поезія, аж такою мірою, що рядки з неї стали трюїзмом — їх знають усі, їх буквально друкують на кухлях і футболках, але мало хто замислюється, про що вона насправді, і знає контекст її написання. 




Мені хотілося підкреслити саме цю сумну ноту незворотности людського шляху, щоб вона виразно прозвучала і без контексту.
 
 
De «Proverbios y cantares» (XXIX)
Caminante, son tus huellas...
 
Caminante, son tus huellas
el camino y nada más;
Caminante, no hay camino,
se hace camino al andar.
Al andar se hace el camino,
y al volver la vista atrás
se ve la senda que nunca
se ha de volver a pisar.
Caminante no hay camino
sino estelas en la mar.
 
 
XXIX
 
Мандрівниче, дорога
то сліди, більш нічого;
мандрівниче, дороги
ідучи лиш торують.
Ідучи шлях торують,
озирнувшись, побачиш
неповторну дорогу —
знов її ти не пройдеш.
Мандрівниче, у морі
прокладаєш дорогу.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Олени Курченко, звідси)

 
29
 
Помни, путник, твоя дорога —
только след за твоей спиной.
Путник, нет впереди дороги,
ты торишь ее целиной.
Целиной ты торишь дорогу,
тропку тянешь ты за собой.
Оглянись! Никогда еще раз
не пройти тебе той тропой.
Путник, в море дороги нету, —
только пенный след за кормой.
 
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Валерия Столбова)
 
 
Послухати в оригіналі:
https://www.youtube.com/watch?v=fwsVtP3mbfM
https://www.youtube.com/shorts/k_cAhfEO8e0

Немає коментарів:

Дописати коментар