Федеріко Гарсія Льорка. Пісня без початку

Із циклу «Пісенні миті»

Пісня без початку

Над рікою

мошва.

Грають з вітром

птахи.

(Зі шляху

збився вечір).

О, тремтіння мого

серця!

Ти не бійся,

луною

піду в далечінь.

Я піду

в далечінь

у човні

без вітрила

і весел.

О, тремтіння мого

серця!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Федеріко Гарсія Льорка. Селище

Із циклу «Тінь»

Селище

Поміж дахами й дахами

плине річка висока неба.

На акаціях древніх

сплять птахи мандрівні.

І вежа з пустою дзвіницею

(Свята Лючія камінна)

стоїть міцно на ґрунті твердому.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Примітка
Свята Лючія — Лючія Сіракузська, католицька та православна свята, мучениця, страчена, ймовірно, 303 р. 
Вона дала обітницю вічного дівування, через що її жених звинуватив її в приналежності до Християнства. Суддя Сіракуз Пасхазій хотів віддати її в будинок розпусти, але ні віз, запряжений биками, ні тисяча чоловіків не могли зрушити Лючію з місця. Після різноманітних тортур (зокрема, за легендою, вона була позбавлена очей) і чудес вона була вбита ударом меча. 

Маріо Бенедетті. Пляшка у морі

Зі збірки «Життьове» (1978–1979)

Пляшка у морі

Море — це гра випадковостей                                      

Вісенте Уйдобро                                   

Ці шість рядків я у пляшці вкидаю у море
із заміром потаємним: аж ось коли-небудь
вона допливе до майже пустельного пляжу
дитина її натрапить і відкоркує не гаючись
та замість рядків камінці із неї посипляться
сигнали SOS і «Увага!» і черепашки.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Пабльо Неруда. Птах

Птах

Онде на гілці співає.

Птах самотній, байдужий,

повний води,  що спадає,

й божевільного світлограю

— із горлового кришталю —

нескінченної трелі.

Чому?

І питання співає.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Пабльо Неруда. Вітер на острові

Зі збірки «Вірші капітана»

Вітер на острові

Вітер — се кінь: послухай,

послухай, як він скаче

то небом, то морями.

Мандрує цілим світом

й мене з собою хоче

забрати в дальні далі.

В руках своїх сховай мене

цю ніч, лиш ніч єдину,

як розбиває злива

о море і об землю

уста неізчисленні.

Послухай: мене кличе,

навскач несучись, вітер,

щоб віднести далеко.

Твоє чоло до мого,

твої вуста до моїх —

тіла наші пов’язані

коханням, що нас спалює,

тож хай промчить він мимо,

мене не змігши взяти.

Нехай несеться чвалом

з короною із піни,

він кличе і шукає

мене в пітьмі вологій,

а я у твої очі

занурений великі,

і — лиш цієї ночі —

спочину я, кохана.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Модерна поезія

What do you read, my lord?

Правдиві поети не ставлять ні ком ні крапок

Рядків не римують і розміром не обтинають

Най вільними будуть най вони перетікають

Без границь і зв’язків слово у слово рядок у рядок

Фраза у фразу

Має вільно текти крізь свідомість такий необмежений вірш

Із безкраєм змислів із безліччю прочитань

І в кожній свідомості має себе віднайти

Струмувати сенсом особим

Ритмом особим звучати

***

Ось дають мені глек

кажуть диви який красний

яка досконала робота

у нім еліксир життя

роздивляюсь здивовано

пощерблений незугарний

замість плюскоту шерхіт

нахиляю

пісок і жорства

кілька засохлих комах

крильце метелика

та павучок що втікає

беру лупу і роздивляюся

розсип здрібнілих слів

розкришених спорохнявілих

Усміхаюсь спогадую Гамлета

Вітер

Добре, а чи погане —

вітер усе розвіє,

сльози осушить вітер,

полем розкотить сміх,

і, як тебе не стане,

тільки ім’я твоє стиха,

любе ім’я твоє стиха

комусь прошепотить.

. . .

Та коли ти ітимеш,

здійметься інший вітер,

легкий, веселий, іскристий, —

він підхопить твій спів

і просто туди порине,
де з вуст божественних лине
щомить новий і незмінний
світотворіння мотив.

Федеріко Гарсія Льорка. Білий альбом. Третя сторінка

Із циклу «Сюїти:

 — Білий альбом»

Третя сторінка

Вигадки

(Снігові зорі)

Є гори,

що хочуть

бути водою,

і винаходять покрови

зіркові.

(Хмари)

І є такі гори,

які хочуть мати

крила,

вони винаходять хмари

білі.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Федеріко Гарсія Льорка. Пісня («Тук-тук» — у вікно)

Пісня

«Тук-тук»

     — у вікно.

Хто то є?

То Осінь знов.

Чого хочеш?

Свіжість скронь.

Я не хочу віддавать.

Сама можу відібрать.

«Тук-тук»

     — у вікно.

Хто то є?

То Осінь знов.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)