Сон
З порогу сну покликали мене...
Це добрий голос був, коханий голос.
— Ходім побачитись з душею! Йдеш?..
І ніжність мені серце переповнила.
— З тобою завжди... Й уві сні я вирушив
якимсь простим і довгим переходом,
чуючи діткнення убрання чистого
й м’яке тремтіння дружньої долоні.
Sueño
Desde
el umbral de un sueño me llamaron...
Era la
buena voz, la voz querida.
—Dime:
¿vendrás conmigo a ver el alma?...
Llegó a
mi corazón una caricia.
—Contigo
siempre... Y avancé en mi sueño
por una
larga, escueta galería,
sintiendo
el roce de la veste pura
y el
palpitar suave de la mano amiga.
Из цикла «Галереи»
Знакомый голос в
тишине ночной
меня окликнул на
пороге сновиденья.
— Пойдешь со мною
галереями души?
И сердце замерло
от наслажденья.
— С тобой всегда.
— И я пошел во сне
за нею следом,
опасаясь пробужденья,
и видел белизну
ее одежд,
и ощущал ее руки
прикосновенье.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Виктора Андреева)
Послухати в
оригіналі:
Немає коментарів:
Дописати коментар