Федеріко Гарсія Льорка: українські переклади і українська транскрипція імені великого андалусійця

Шукаючи в Інтернеті нечисленні українські переклади творів великого іспанського поета, не одразу і знайдеш, бо доведеться перепробувати кілька варіантів написання його імені, а точніше, першого і другого прізвищ (за іспанською традицією людина має два прізвища: першим стає перше прізвище батька, а другим — перше прізвище матері):

Гарсія — Ґарсія — Гарсіа — Ґарсіа

Лорка — Льорка

І ось що знаходиться після тривалого дослідження (прізвища поета навожу відповідно до кожної публікації, а самі публікації — у хронологічному порядку):

Федеріко Гарсія Льорка. Портрет Сільверіо Франконетті

Із циклу «Поема канте хондо»:

— «Віньєти фламенко»

Портрет Сільверіо Франконетті

Фламенко

і кров італійця —

як він співав,

Сільвері́о?

Густий мед Італії

з нашим лимоном,

ніс у собі ридання глибоке

співака сигірійї.

Крик його був жахливий.

Старі люди оповідали:

ртуть дзеркал

розтікалася

і волосся дибилося.

Ковзав тонами

без найменших розривів.

Творець

і садівничий,

він зводив альтанки

для тиші.

Його мелодія нині —

з відгомонами, лунами, вилясками.

Спить, довершена й чиста,

у відлуннях колишнього!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Примітки

Сільверіо Франконетті (1831–1889), легендарний виконавець фламенко, був сином італійця та іспанки. Він одним з перших підняв циганські народні співи, що вважалися плебейськими, до рівня мистецтва. Так звана «сигірійя Сільверіо» стала відомою на всю країну. Переважно Франконетті працював у Мадриді, Севільї, Хересі і Кадісі, де зажив слави «короля співаків». Він став засновником традиції так званих «співочих кафе», cafés cantantes. Відкрите 1881 року, його Café de Silverio на вулиці Rosario de Sevilla незабаром стало уособленням еталону фламенко і місцем зустрічі кращих представників цього мистецтва. Ось відео із розповіддю про такі кафе.

«ртуть дзеркал розтікалася» — при нагріванні зі ртутної амальгами (саме нею зі споду покриваються дзеркала) вивільняється ртуть. Очевидно, таку саму дію справляла і потужна вібрація голосу співака.

Федеріко Гарсія Льорка. Негритянський сон на Кубі

Із циклу «Поет у Нью-Йорку»:

— «Поет приїздить до Гавани»

Негритянський сон на Кубі

Дону Фернандо Ортісу

Як місяць буде у повні, поїду в Сантьяго де Куба,

поїду, поїду в Сантьяго

у повозі чорних вод.

Поїду в Сантьяго.

Пальмові крівлі співатимуть.

Поїду в Сантьяго.

Як на лелеку запрагне перетворитися пальма,

поїду в Сантьяго.

Як обернутись медузою схоче банан із плодами,

поїду в Сантьяго.

Поїду в Сантьяго

із русявою головою Фонсеки.

Поїду в Сантьяго

із рожевістю Ромео і Джульєти.

Поїду в Сантьяго.

Папіряне море і срібло монет.

Поїду в Сантьяго.

О, Кубо! О, ритм сухих зерен!

Поїду в Сантьяго.

О, пасок гарячий і крапля мадери!

Поїду в Сантьяго.

Арфа пальмових стовбурів, тютюнова квітка, кайман!

Поїду в Сантьяго.

Я завжди казав, що поїду в Сантьяго

у повозі чорних вод,

поїду в Сантьяго,

з алкоголем і бризом у колесах його,

поїду в Сантьяго.

У темряві мої коралі,

поїду в Сантьяго.

Море в піску купається,

поїду в Сантьяго.

Біла спека і мертва падалиця,

поїду в Сантьяго.

О, волова прохолода тростини!

О, Кубо! О, вигин шереху і глини!

Поїду в Сантьяго.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Примітки

Сон (ісп.: son) — негритянська мелодія і танець

Із наведених у кінці цієї публікації фрагментів спогадів про поета та інших матеріалів ви дізнаєтесь багато цікавого про цю поезію та її образи

Передмова до перекладів «Поеми канте хондо» Федеріко Гарсії Льорки

Поезії, що входять до книжки Федеріко Гарсії Льорки «Поема канте хондо», можна читати і полюбити поокремо і поза всяким контекстом. Однак справжню свою сутність вони розкриють лише тому, хто прочитає їх усі поспіль, знаючи, що це за поезії, яку історію розповідають і насамперед — що собою являють мистецтво канте хондо та його різновиди, найпершим з яких є циганська сигірійя. І хто розповість про це краще за самого автора?

З лекції Федеріко Гарсії Льорки «Канте хондо» (пер. Михайла Москаленка з книжки «Федеріко Гарсіа Лорка. Думки про мистецтво», 1975):

Федеріко Гарсія Льорка. Поема циганської сигірійї

Поезії, що входять до складу  «Поеми циганської сигірійї», перекладалися мною і розміщувалися в цьому блозі в різний час і не в тому порядку, в якому вони розташовані в оригіналі. Тож у цьому дописі я розміщую свій переклад цього поетичного циклу цілком, із посиланнями на первісні публікації, де містяться примітки, оригінали, інші переклади та аудіозаписи.

Розповідь про цей поетичний цикл Льорки і про те, що собою являє циганська сигірійя, ви знайдете у моїй «Передмові до перекладів „Поеми канте хондо“».

Із циклу «Поема канте хондо»

Поема циганської сигірійї

Карлосові Морлі Вікуньї

Федеріко Гарсія Льорка. Тиша

Із циклу «Поема канте хондо»:

 — «Поема циганської сигірійї»

Тиша

Слухай, сину мій, тишу.

Вона хвилюється, дихає,

в ній течуть долини і відзвуки.

Це тиша,

що чола схиляє

до землі.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Примітка

У цій поезії тиша відповідає драматичній паузі, яка слідує за першими звуками гітари і криком, що ним починається канте хондо, і яка  є невід’ємною частиною виконання.

Федеріко Гарсія Льорка. Вона пройшла

Із циклу «Поема канте хондо»:

 — «Поема циганської сигірійї»

Вона пройшла

Діти споглядають

щось віддалене.

Гаснуть світники.

Сліпі дівчата

в місяця допитуються таїн.

І плачу спіралі висхідні

у повітрі вітерець гойдає.

Гори споглядають

щось віддалене.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Федеріко Гарсія Льорка. А далі

Із циклу «Поема канте хондо»:

 — «Поема циганської сигірійї»

А далі

Усі лабіринти,

утворені часом,

щезають.

(Пустиню

лишаючи).

І серце,

джерело бажань,

висихає.

(Пустиню

лишаючи).

Цілунків і ранків

палкі сподівання

згасають.

Пустиню

лишаючи.

Хвилясту пустиню

лишаючи.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Передмова до перекладів «Поеми солеа́»

Нижче у цьому блозі містяться переклади поезій Федеріко Гарсії Льорки із циклу «Поема солеа́», що входить до складу «Поеми канте хондо» і складається з 10 поезій. Переклади розміщено в порядку оригіналів за винятком поезії «Селище» — її я переклала давно і вона відображається останньою, хоча насправді є другою в циклі. Як і всі решта поетичних циклів Льорки, «Поема солеа́» є цілісним твором, свого роду поетичною розповіддю, тож читати її краще цілком і послідовно.

Упереджую публікацію перекладів кількома цитатами з лекції Федеріко Гарсії Льорки «Канте хондо» (пер. Михайла Москаленка з книжки «Федеріко Гарсіа Лорка. Думки про мистецтво», 1975):

 «Назвою „канте хондо“ позначають групу андалузьких пісень, найчистішим і найдосконалішим типом яких є циганська сигірійя; від них походять інші пісні, що збереглися в народі й досі: поло, мартінете, карселера і солеар. А пісеньки, звані малагенья, гранадіна, ронденья, петенера, та інші є лише похідним від названих вище і різняться від них за будовою та ритмом. Їх називають „канте фламенко“.
...

На сьогодні відомі кілька різновидів канте хондо, серед яких е основні й похідні. Назви їхні більш або менш занурені в тематику співу (солеар — знемога від самотності; карселера — тюремна; мартінете — ковальська), або виражають форму виконання (саета — стріла, пісня-вигук; лів’яна — легка), або пов’язані з географічними назвами і назвами місцевості побутування; є й такі, що пояснити їх в наш час важко — семантика назви губиться у глибині віків. Пісні ці короткі, складаються в основному з трьох-чотирьох рядків. Так, сигірійя — це звичайно катрен, солеар — терцет, рядки в цих строфах пов’язані не римою, а традиційним асонансом.

...

Жінки звичайно співали солеарес, меланхолійні й людяні пісні, що порівняно легко знаходять шлях до серця; чоловіки ж, як правило, виконували дивовижну циганську сигірійю.

...

Тут мені хочеться згадати... і Хуана Бреву, неперевершених виконавців солеарес, що будили первісну тугу в лимонних гаях Малаги чи серед надморських ночей Пуерто».

В публікації «Хуан Брева», є записи співу цього неймовірного кантаора.

Назва цього стилю канте хондо — soleá —  є андалусійським діалектизмом слова «soledad» — самотність.

Видатний іспанський поет Антоніо Мачадо називав солеа «мати народного співу, королева наспівів». Тексти солеа — це кілька коротких сповнених трагізму рядків на тему самотності і мінливості долі.

Як більшість форм канте хондо, soleá має другу назву в множині — soleares. Бо soleá називають одну строфу музичної композиції, текст якої складається з багатьох строф. Разом така композиція зветься soleares, хоча нерідко називають її і в одині, soleá.

Прикметно, що слово soledad у множині має і ще одне значення: відлюдне, пустельне місце, глушина.

Видатний російський іспаніст, літературознавець і перекладач Анатолій Гелескул у своїй статті про іспанську народну поезію пише: «Найстаровиннішими, „доциганськими“ формами канте хондо вважаються канья і солеа — пісні глибокого дихання і лункого, суворого, майже молитовного складу».

Тут ви можете послухати солеарес, співані однією з найвизначніших виконавиць цього жанру нашого часу, Фернандою де Утрера (Fernanda de Utrera): https://www.youtube.com/watch?v=PKMpAjL9Lrg

А нижче можна переглянути ще кілька відеозаписів сучасного виконання солеа, хоч, звісно, це лише натяк на чуте поетом у часи існування справжнього солеа, якого, мабуть, уже не існує.