Меланхолія
Я немов бадилинка у руках вітру.
Вітер сердиться і шарпає мене за волосся.
А мжичка каже: — Подруго, хочеш намисто?
І щедро вбирає мене у кришталеві краплини.
Я ступаю повільно, із насолодою ласунки.
Крізь шибки мене роздивляються люди,
Бурмочучи здивовано: — Вона божевільна?
Гуляти без парасольки, під дощем, наче жаба!
А мої кубістські очі бачать людей квадратовими
Через їхню розсудливість, із жалем мурмочу собі:
— Хто би зміг бути дитиною і всістися посеред вулиці
Без тривог і обмежень — побавитися у багнюці!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
De «Raíz salvaje»,
1922
Melancolía
Soy tal
como una brizna en las manos del viento.
El
viento está enojado y me tira el cabello.
Y la
lluvia me dice: —Amiga,
¿quieres cuentas?
Y
pródiga me cubre de gotas cristalinas.
Me
paseo despacio con fruicción de golosa.
A
través de los vidrios me contempla la gente
Y
asombrada murmura: ¿Está loca? ¡pasearse
Sin
paragüas, lo mismo que una rana, a la lluvia!
Y mis
ojos cubistas ven la gente cuadrada
A
fuerza de sensata, y con pena murmuro:
—¡Quién
pudiera ser niño y sentarse en la calle
Sin
angustias ni trabas, a jugar con el lodo!
Немає коментарів:
Дописати коментар