Федеріко Гарсія Льорка. Ґазела про мертвого хлопчика

Із циклу «Тамаритянський диван»:

— «Ґазели»

V
Ґазела про мертвого хлопчика
 
У Гранаді щовечора,
щовечора помирає дитина.
Щовечора вода спиняється
і говорить із друзями й рідними.
 
У мертвих — мошисті крила.
Прозорий і хмарний, два ві́три
фазанами злітають на вежі,
а день — ранений хлопчина.
 
В небі щезнув слід жайвориний,
як я вгледів тебе в гротах винних.
І розтали хмарки у долині,
коли ти захлинувся у річці.
 
Велет вóдяний впав на гори.
Круг долини — собаки та лілії.
У бузку моїх рук твоє мертве тіло
було архангелом стилости.
 
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

De «El Diván del Tamarit»:

—    «Gacelas»

Gacela del niño muerto
 
Todas las tardes en Granada,
todas las tardes se muere un niño.
Todas las tardes el agua se sienta
a conversar con sus amigos.
 
Los muertos llevan alas de musgo.
El viento nublado y el viento limpio
son dos faisanes que vuelan por las torres
y el día es un muchacho herido.
 
No quedaba en el aire ni una brizna de alondra
cuando yo te encontré por las grutas del vino.
No quedaba en la tierra ni una miga de nube
cuando te ahogabas por el río.
 
Un gigante de agua cayó sobre los montes
y el valle fue rodando con perros y con lirios.
Tu cuerpo, con la sombra violeta de mis manos,
era, muerto en la orilla, un arcángel de frío.
 
 
Газела про мертву дитину
 
Щовечора в Гранаді,
щовечора вмирає десь дитина.
Щовечора вода із друзями сідає
на бесіду поважну — справляє умерлини.
 
У мертвих крила з щирого моху.
Вітри ясні і хмарні, невтомні і невстрійливі,
літають фазанами з дзвіниці на дзвіницю,
а день — неначе хлопчик порубаний, постріляний.
 
Вже не було у небі ані мачини жайвора,
як я тебе побачив у темнім гроті виннім,
і не було над містом ані цятини хмари,
як ти тонула в річковому вирі.
 
Уже водяний велетень волого впав на гори,
долина псами марила, зіллями шелестіла...
Архангелом холодним в бузковій тіні рук моїх
розпласталось на березі твоє безживне тіло.
 
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Миколи Лукаша)
 
Газелла о мёртвом ребёнке
 
Каждую ночь в моей Гранаде,
каждую ночь умирает ребёнок.
Каждую ночь вода садится
поговорить о погребённых.
 
Есть два ветра — мглистый и ясный.
Крылья мёртвых — листья бурьяна.
Есть два ветра — фазаны на башнях
и закат — как детская рана.
 
Ни пушинки голубя в небе —
только хмель над каменной нишей.
Ни крупинки неба на камне
над водой, тебя схоронившей.
 
Пала с гор водяная глыба.
Затосковали цветы и кони.
И ты застыл, ледяной архангел,
под синей тенью моей ладони.
 
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Анатолия Гелескула)
 
Послухати в оригіналі:
https://www.youtube.com/watch?v=CpGOlmPsbY4&ab_channel=Sebasti%C3%A1n
https://www.youtube.com/watch?v=qk9KnDgNRUA&ab_channel=DEUSEXMACHINA
https://www.youtube.com/watch?v=u3Fk-PoSGe8&ab_channel=AlbertoGarc%C3%ADa-Topic