Ода до радости
Радість,
зелений листок,
який впав на підвіконня,
щойно народжена
маленька ясність,
трубний голос слона,
лискуча монета,
а іноді —
зиґзаґ величезної
блискавки...
та радше
щоденний хліб,
справджена надія,
розвинене почуття
обов’язку.
Я нехтував тобою,
радосте.
І це було нерозважливо.
Місяць
водив мене
мерехтливими стежками,
старосвітські поети
позичали мені окуляри,
і навколо кожної речі
я запалював темний німб,
вінчав чорною короною
квітку
і покладав на кохані уста
печальний цілунок.
Але ще не пізно.
Дозволь мені розкаятися.
Я гадав, усе просто:
якщо моє серце
ранила ожина страждання,
якщо дощі
до рубця промочували моє
вбрання
у масаковім краю жалоби,
якщо я торкався рани,
замість дивитись на розу,
якщо співчував усім
болям —
то я зараджував людям.
Але так не було.
Насправді
я заблукав, і тепер тебе
кличу,
радосте.
Ти необхідна мені,
як земля.
Ти — душа полум’яна
вогнищ.
Ти чиста,
неначе хліб.
Гомінка,
мов вода у річці.
І приносиш нам мед
маленькою клопітливою
бджолою.
Радосте,
я, похмурий юнак,
уздрів твої безсоромні
коси.
І коли вони ринули
водоспадом
просто мені у груди,
я подумав,
що це облуда.
Та сьогодні я знову
зустрів тебе,
радосте, —
посеред вулиці,
далеко від книжкових
премудростей.
То ходімо ж зі мною:
разом,
від дому до дому,
від поселення до
поселення,
хто б чим не жив, хто б у
що не вірив —
усі мають з тобою
зустрітися.
Адже ти —
не лише для мене.
На тебе чекають
на островах і в морях,
у лісах і копальнях.
І не самі
лісоруби-відлюдники,
бідні пралі
чи каменярі
зі скуйовдженим волоссям
і царською величчю
чіл —
мене із твоїми гронами
зустрічатимуть також і
ті,
хто згуртований,
хто об’єднався,
профспілки тартаків і
портів,
усі сміливі серця,
усі, хто б’ється разом.
По цілому світі — з
тобою!
Зі співом!
З крилатим піднесенням
зорь
і ликуванням морської
піни!
Я відбуватимусь
разом із усіма,
бо я кожному винен свою
радість.
І нехай ніхто не
дивується,
що прагну подати людям до
рук дари землі,
бо, змагаючись, я
усвідомив,
що мій земний
обов’язок —
розпросторювати радість.
І я справджую цю свою
долю
власним співом.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
De «Odas Elementales»,
1954
Oda a la alegría
Alegría,
hoja
verde
caída
en la ventana,
minúscula
claridad
recién
nacida,
elefante
sonoro,
deslumbrante
moneda,
a veces
ráfaga
quebradiza,
pero
más
bien
pan
permanente,
esperanza
cumplida,
deber
desarrollado.
Te
desdeñé, alegría.
Fui mal
aconsejado.
La luna
me
llevó por sus caminos.
Los antiguos
poetas
me
prestaron anteojos
y junto
a cada cosa
un
nimbo oscuro
puse,
sobre
la flor una corona negra,
sobre
la boca amada
un
triste beso.
Aún es
temprano.
Déjame
arrepentirme.
Pensé
que solamente
si
quemaba
mi
corazón
la
zarza del tormento,
si mojaba
la lluvia
mi
vestido
en la
comarca cárdena del luto,
si
cerraba
los
ojos a la rosa
y
tocaba la herida,
si
compartía todos los dolores,
yo
ayudaba a los hombres.
No fui
justo.
Equivoqué
mis pasos
y hoy
te llamo, alegría.
Como la
tierra
eres
necesaria.
Como el
fuego
sustentas
los
hogares.
Como el
pan
eres
pura.
Como el
agua de un río
eres
sonora.
Como
una abeja
repartes
miel volando.
Alegría,
fui un
joven taciturno,
hallé
tu cabellera
escandalosa.
No era
verdad, lo supe
cuando
en mi pecho
desató
su cascada.
Hoy,
alegría,
encontrada
en la calle,
lejos
de todo libro,
acompáñame:
contigo
quiero
ir de casa en casa,
quiero
ir de pueblo en pueblo,
de
bandera en bandera.
No eres
para mí solo.
A las
islas iremos,
a los
mares.
A las
minas iremos,
a los
bosques.
No sólo
leñadores solitarios,
pobres
lavanderas
o
erizados, augustos
picapedreros,
me van
a recibir con tus racimos,
sino
los congregados,
los
reunidos,
los
sindicatos de mar o madera,
los
valientes muchachos
en su
lucha.
Contigo
por el mundo!
Con mi
canto!
Con el
vuelo entreabierto
de la
estrella,
y con
el regocijo
de la
espuma!
Voy a
cumplir con todos
porque
debo
a todos
mi alegría.
No se
sorprenda nadie porque quiero
entregar
a los hombres
los
dones de la tierra,
porque
aprendí luchando
que es
mi deber terrestre
propagar
la alegría.
Y
cumplo mi destino con mi canto.
Послухати в
оригіналі:
Немає коментарів:
Дописати коментар