Ґабріель Альварес де Толедо. До зруйнованого Риму

До зруйнованого Риму
 
Ти впав нарешті, Риме чваньковитий,
піднесений над землі та народи,
пере́д світові вести мав нагоду —
згордив нею, бо важив бу́ти світом.
 
Лежить озія пихи, яку звів ти,
повалена, на твій великий подив,
мов сфера, замкнений в собі від зроди,
ти, Риме, здатний лиш себе́ вмістити.
 
Ти вибрав славу на минуле сперти —
оттим зійдуть на порох твої мощі,
а сором перемоги обезсмертиться;
 
а що буття замкнув ти у собі лише —
і пам’ять тобі час не зможе стерти,
і забуття не вмістить це руйновище.
 
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

 
A Roma destruida
 
Caíste, altiva Roma, en fin caíste,
tú, que cuando a los cielos te elevaste,
ser cabeza del orbe despreciaste,
porque ser todo el orbe pretendiste.
 
Cuanta soberbia fábrica erigiste,
con no menor asombro despeñaste,
pues del mundo en la esfera te estrechaste,
¡oh Roma!, y sólo en ti caber pudiste.
 
Fundando en lo caduco eterna gloria,
tu cadáver a polvo reducido,
padrón será inmortal de tu victoria;
 
porque siendo tú sola lo que has sido,
ni gastar puede el tiempo tu memoria,
ni tu ruina caber en el olvido.

Цей сонет в опублікованій посмертно збірці
поезій Ґабріеля Альвареса де Толедо