Зі збірки «Поля Кастилії», 1912
Мій блазень
Моїх сновидінь примара
сміється червоним ротом
живими очима чорта
зубів дрібними рядами.
Ця посмішлива бестія
пускаєсь в танок гротескний
вихляючи тілом кривезним
із горбом величезним.
Ще й вид гидкий, бородатий
у курдупля пузатого.
Не знаю, яка тобі радість
з моєї трагедії, блазню...
Але тим ти життя собі маєш,
що ось так ні за віщо гуляєш.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)
De «Campos de Castilla», 1912
Mi bufón
El demonio de mis sueños
ríe con sus labios rojos,
sus negros y vivos ojos,
sus dientes finos, pequeños.
Y jovial y picaresco
se lanza a un baile grotesco,
luciendo el cuerpo deforme
y su enorme
joroba. Es feo y barbudo,
y chiquitín y panzudo.
Yo no sé por qué razón,
de mi tragedia, bufón,
te ríes... Mas tú eres vivo
por tu danzar sin motivo.
CXXXVII
Мой шут
Бесенок снов моих средь ночи
живыми черными глазенками,
губами красными и тонкими,
зубами мелкими хохочет.
И вот, пустившись в дикий пляс,
меня он толстым брюхом дразнит,
выпячивает напоказ
два безобразных
горба, и длинной бородой
трясет преследователь злой.
Зачем, о бестия шальная,
над шутовской судьбой моей
смеешься ты? Но всё быстрей
ты пляшешь, мне не отвечая.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Владимира Васильева)
Немає коментарів:
Дописати коментар