Ернестіна де Чампурсін. Самотність

Самотність
 
Всі ідуть, всі щось знають...
я не знаю нічого.
 
Я немов нетутешня
і до всього стороння,
 
для чогось збираю відстані,
а дійсність мені мов сон.
 
Якою є тінь її гілки —
кожній птасі відомо,
 
кожен слід пам’ятає
торкання стопи до пороху.
 
Не бува ясминів без муру,
ані стежини без кроків...
 
Тільки я опинилась
в леготі заборотана!
 
Тільки я загубилась,
захопившись безкрилим льотом,
 
і гайнула у небо
заселяти плачущі самотності.
 
Тільки я не дісталась,
куди дістається кожен,
 
бо колисала зірку,
ніколи ніким не ціловану.
 
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)
 
 
Soledad
 
Todos van, todos saben...
sólo yo no sé nada.
 
Sólo yo me he quedado
abstraída y lejana,
 
soñando realidades,
recogiendo distancias.
 
Cada pájaro sabe
qué sombra da su rama,
 
cada huella conoce
el pie que la señala.
 
No hay sendero sin pasos
ni jazmines sin tapia...
 
¡Sólo yo me he quedado
en la brisa enredada!
 
Sólo yo me he perdido
en un vuelo sin alas
 
por poblar soledades
que en el cielo lloraban.
 
Sólo yo no alcancé
lo que todos alcanzan
 
por mecer un lucero
a quien nadie besaba.

Мітки: , ,

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописати коментарі (Atom)