Франсіско де Кеведо. Тога, забарвлена отроєм тірським...

 – XCVII b –
Багатий і щасливий Лукас у своєму палаці, але він є жалюгідним
 
Тога, забарвлена отроєм тірським
і тьмяним, захололим уже злотом,
вгорта тебе коштовностями Сходу,
та твоє страдництво, о Ліхасе, вже близько.
 
Підступне щастя зчарувало блиском,
та твій делірій ув оманливій пишноті
ховає темний жах, печать скорботи,
бо то гадюка, що з лілеї їддю бризка.
 

Виклик Юпітерові ти палацом кидаєш,

він в зорях злотих — та це облуди,

ти вже вмираєш, хоч про те не відаєш.

 
У славі й владі над всіма й усюди,
для тих, хто суть твою пізнає глибше,
ти є лиш тліном, порохом і брудом.
 
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)
 
Свої коментарі до сонета, де розповідається, чому тога «забарвлена отроєм тірським» і хто такий Ліхас, а також про инші цікаві речі, я розмістила в кінці цього допису, оскільки вони доволі розлогі.
 
– XCVII b –
Abundoso y feliz Licas en su palacio, sólo él es despreciable
 
Harta la toga del veneno tirio,
o ya en el oro pálida y regente,
cubre con los tesoros del Oriente,
mas no descansa, ¡oh Licas!, tu martirio.
 
Padeces un magnífico delirio
cuando felicidad tan delincuente
tu horror oscuro en esplendor te miente,
víbora en rosicler, áspid en lirio.
 
Competir su palacio a Jove quieres,
pues miente el oro estrellas a su modo
en el que vives sin saber que mueres.
 
Y en tantas glorias, tú, señor de todo,
para quien sabe examinarte, eres
lo solamente vil, el asco, el lodo.
 
 
Примітки
 
Ліхас (грец. Λίχας) — супутник Геракла, що приніс від його дружини Деяніри одяг, просочений отрутою. Коли отрута почала діяти, розлючений Геракл кинув безневинного Ліхаса в море.
 
Чому отрута — тірська? Було таке древнє ліванське місто-держава Тір, але де Ліван — а де Геракл з Ліхасом? Кеведо тут ідеться про тірський пурпур, який протягом тисячоліть був найціннішим барвником на планеті. Ось цікава публікація про цей барвник: https://www.bbc.com/ukrainian/articles/c99enld8p0ro
 
Овідій згадує цю барву в «Метаморфозах» невдозі після опису смертей Геракла і Ліхаса:
 
340] Тут же, таки при воді, мов тірійською барвою гордий,
341] Лотос пишавсь водяний, розквітав, сподіваючись ягід.
342] Цвіт обривать з нього стала Дріопа й давати хлопчині,
343] Щоб забавлявсь. Я й сама (бо була там) до лотоса руку
344] Вже простягла, та побачила раптом: із квітів раз по раз
345] Капає кров, а гілками мов дрож пробігає із жаху.
Переклад Андрія Содомори
 
Не раз говорить про неї і сам Кеведо в инших сонетах, ось кілька прикладів:
– L a –
Enseña cómo es rico el que tiene mucho caudal
Quitar codicia, no añadir dinero,
hace ricos los hombres, Casimiro:
puedes arder en púrpura de Tiro
y no alcanzar descanso verdadero.
 
Буквальний переклад:
 
– L a –
Навчає, як бути багатим, що має великі статки
Відкинути жадібність, не накопичувати грошей,
ось що робить людей багатими, Казіміре:
ти можеш горіти в пурпурі Тіра
і не досягти справжнього спокою.
 
– LXV b –
La honesta humildad en el traje abriga al hombre y le aconseja
Sin venero serrano, en pobre lana,
que acuerda de la oveja, no de Tiro,
me abrigo, en tanto que vestida miro
las coronadas furias con la grana.
 
Буквальний переклад:
 
– LXV b –
Чесна скромність у вбранні огортає людину і радить їй
Не поклоняючись вершинам, простою шерстю,
яка пам’ятає вівцю, а не Тір,
огортаю себе, і у такому вбранні дивлюся
на коронованих фурій у червоному.
 
– LXXXIV b –
Representa la mentirosa y verdadera riqueza
...
¿Ves de inmortales cedros fabricado
techo? ¿Ves en los jaspes de tenido
el peso del palacio, ennoblecido
con las telas que a Tiro han desangrado?
 
Буквальний переклад:
– LXXXIV b –
Представляє облудне та правдиве багатство
 
Бачите безсмертні кедри, з яких зроблено
дах? Чи бачите ви в яшмах
обважнілий палац багатого,
облагороджений тканинами, що знекровили Тир?
 

Повернімося до нашого сонета про Ліхаса.
 
Тірський пурпур має колір крови, що згорнулася. А отрута, якою Деяніра просочила накидку, — то кров вбитого Гераклом кентавра, отруєна жовчю Лернейської гідри, якою була намащена стріла Геракла.
 
Отже виходить такий складний образ: тога багатого і владного Ліхаса має колір тірського пурпуру, але цей колір уособлює смертельну отруту.
 
Але чому в цьому сонеті Кведедо Ліхас має владу, багатство і палац, розкошами якого він кидає виклик Юпітерові? Адже за легендою він просто супутник і посланець Геракла?
 
Річ у тім, що насправді ім’я Ліхас у Кеведо має дуже віддалений (якщо взагалі має) зв’язок із Геракловим Ліхасом. (Гадаю, що таки має, бо Кеведо знався на мітології і не міг не розуміти, яку асоціацію викликає це відоме ім’я.) Ім’я Ліхас часто зустрічається у поетичних творах Кеведо у ролі уявної особи, до якої автор звертає свої міркування. І якщо в нашому сонеті присутній образ отруєного вбрання кривавої барви, який посилює зв’язок із мітом про Геракла і Ліхаса, то в инших творах ніщо на цей міт не вказує. Кеведо часто пише, розмірковуючи про щось, «Ліхасе» або «О, Ліхасе!», звертає до Ліхаса свої повчання, щось про нього говорить...
 
Гадаю, в нашому сонеті багатство і влада Ліхаса — просто алегоричний образ: вони є ніби квінтесенцією життя, найвищим, найбажанішим проявом його матеріальної складової, але саме життя для того, хто бачить глибше, уже несе в собі огидну і відразливу смерть, що прийде будь-якої миті.
 
Цей сонет згадує у своїй присвяченій Кеведо роботі усесвітньо відомий аргентинець Хорхе Луїс Борхес — і не дарма саме його. Тема смерті і розпаду, які несе в собі життя, хвилює обох письменників, хоч їх розділяє кілька століть. У самого Борхеса є сонет «Епітафія» на цю ж тему. Ви знайдете його у чудовій книжці колумбійського письменника Ектора Абада Фасіолінсе «Ми забуття, яке настане», названій за його першим рядком, або ж ось тут, у моєму перекладі:

http://olga-zdir.blogspot.com/2020/09/Jorge-Luis-Borges.Epitafio.html
 
Ось так і проходять крізь часи вічні теми...