Мануель Алехандро, Ана Магдалена. Розкажи мені про море, моряче

Розкажи мені про море, моряче

Кажуть, що у морі весною
синявих биків можна стріть —
пронесуться і зникнуть у мить
у злотавім Сонця покої...
Й [Тільки] вихор розтривожить блакить...               [Строго кажучи, ритмічно це слово зайве,  

Кажуть, що у морі весною                                         але якщо проспівати  з ним, це лише 

синявих биків можна стріть.                                      додасть мелодії шарму.]

 
Розкажи про море, моряче.
Розкажи мені,
чи це правда усе.
Бо з вікна я моря
не бачу.
Вітер навіть паху
його не несе.
Розкажи про море, моряче.
Що ти відчуваєш,
коли ти у нім?
Із вікна я моря
не бачу,
із вікна тут моря
не видно зовсім.
 
Ще я чув, моряче, що кажуть,
мов блукає з давніх давен
корабель, якому не важить
геть ніщо, крім співів сирен.
Корабель сміється і плаче,
співи бо солодкі й сумні,
й більш йому нічого не важить...
 
Розкажи про море, моряче.
розкажи про море, моряче, мені.
 
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)
 
 
Примітки
 
Текст цієї пісні часто приписують Рафаелеві Альберті, іноді вказуючи, що це вірш зі збірки «Моряк на суходолі» (там його точно немає!). Але на диску співачки Марісоль, на якому 1976 року уперше вийшла ця пісня, як її авторів зазначено лише композитора Мануеля Алехандро (Manuel Alejandro) та його дружину, яка писала під псевдонімом Ана Магдалена (Ana Magdalena). Сам Мануель Алехандро так описує історію появи пісні на своєму офіційному каналі (https://www.youtube.com/watch?v=Xt7zbQ9Dx-E&ab_channel=ManuelAlejandroOficial):

Влітку в Ель-Пуерто-де-Санта-Марія я писав пісні для цілого альбому Марісоль і, коли я приїхав зі своєю сім’єю в будинок у Мадриді, мені усе ще бракувало однієї пісні. Ми жили на п’ятнадцятому поверсі в Університетському містечку на околиці Мадрида, а я страшенно скучав за морем, мені так хотілося бачити його, дивлячись у вікно свого кабінету на Сьєрра-де-Гвадаррама... «Розкажи мені про море, моряче» має андалусійський акцент, бо ми з Марісоль, хоч і не дуже фламенкові, але ми андалусійці, і моє море в Ель-Пуерто співає сигірії... Заплющіть очі, і ви побачте синіх биків, дорогі друзі...
 
(En el verano, en El Puerto de Santa María, había estado escribiéndole a Marisol las canciones para todo un álbum, y me faltaba una canción cuando llegué con mi familia a la casa de Madrid. Vivíamos en un piso quince en la Ciudad Universitaria, ya en las afueras de Madrid, y añoraba el mar y miraba y miraba por la ventana de mi estudio hacia la sierra de Guadarrama queriéndolo ver... "Háblame del mar, marinero", tiene acento andaluz porque Marisol y yo, aunque poco flamencos, somos andaluces, y mi mar de El Puerto canta por seguiriya... Cierren los ojos y vean los toros azules, queridos amigos...)
 
А ось тут: https://www.facebook.com/watch/?v=2621181164692797 — Мануель Алехандро сам виконує свою пісню з невеличкою преамбулою: він каже, що все життя носить у собі Андалусію, що він уже 70 років у Мадриді, та все ще говорить, як говорить (тобто з андалусійською вимовою), вона вабить його і він відкрито заявляє про це — і  знов ані слова про Альберті.
 
Отже, очевидно, що це власна поезія Алехандро, можливо, написана в співавторстві з дружиною, але жодного стосунку до Альберті вона не має, окрім... окрім того, що текст наповнений образами зі збірки Альберті: моряк, корабель, весняне море, сині бики в ньому, сирени, сум за морем і вікно (у Альберті балкон), з якого його не видно... така собі збірна солянка з його віршів. Ось чому цю поезію помилково приписують Альберті. Я і сама почала її перекладати, гадаючи, що то один з віршів Альберті, але швидко усвідомила, що це не так. В цьому Альберті забагато Альберті :). А ще, коли занурюєшся в текст, видно, що він від початку писався саме як популярна пісня, і як така він чарівний і дуже талановито написаний, але Альберті — це зовсім инший рівень.

Можливо, помилковій атрибуції цієї пісні Рафаелеві Альберті посприяло й те, що пізніше у Марисоль з’явилася пісня про Альберті під назвою «Рафаель — поет-моряк»: https://www.youtube.com/watch?v=znWGuxpc4hE&ab_channel=PepaFlores-LaeternaMarisol Обидва вони, Марісоль і Альберті, були з Андалусії, південного приморського регіону Еспанії, і поезія Альберті, вочевидь, була їй близька.
 
Отже, і перекладаючи «Розкажи мені про море, моряче», я робила її перш за все як пісню: еквіритмічною саме співаному виконанню оригіналу  і романтичною. Це радше переспів, аніж буквальний переклад, хоч я і не відходила від оригіналу геть далеко і основну його ідею передано точно.

 
До речі, про синього бика. «Повноводий потік, що звільна плине рівниною, у нас називають „водяним биком“, вказуючи на його ширину й нездоланну силу; сам я чув якось від гранадського селянина, що «верболози найкраще ростуть на язиці ріки». Водяний бик і язик ріки — це образи, створені народом». Ф. Г. Льорка. Поетичний образ у дона Луїса де Гонгори, пер. М. Москаленка. А ось поезії з книжки Рафаеля Альберті «Моряк на суходолі»:

***
Друже, ади, ади!
Синій бик на воді!
Його вже заледве видно!
 
— Щооо?!
— Онде на морі бик!
Ади!
 
***
¡Jee, compañero, jee, jee!
¡Un toro azul por el agua!
¡Ya apenas si se le ve!
 
—¿Queeé?
—¡Un toro por el mar, jee!
 
 
Блискавиці
 
Питає морський погонич:
— Червоні воли, швидкі тіні,
куди це ви проти ночі?
 
(Нічне море пішло вогнями!)
 
Карабінери вітру
теж нічого не знають:
— Куди ті воли червоні,
швидкі тіні, куди помчали?
 
(Усеньке море палає!)
 
Mala ráfaga
 
Boyeros del mar decían:
—Bueyes rojos, raudas sombras,
ya oscuro, ¿hacia dónde irían?
 
(¡Fuego en la noche del mar!)
 
Carabineros del viento
tampoco, no lo sabían:
—¿Adónde esos bueyes rojos,
raudas sombras, volarían?
 
(¡Ardiendo está todo el mar!)

 
Ну і, як водиться, оригінал пісні:
 
Háblame del mar, marinero
 
Dicen que hay toros azules
en la primavera del mar.
El sol es el caporal
y las mantillas las nubes,
 
que las mueve el temporal.
Dicen que hay toros azules
en la primavera del mar.
 
Háblame del mar, marinero.
Dime si es verdad
lo que dicen de él.
Desde mi ventana
no puedo yo verlo.
Desde mi ventana
el mar no se ve.
Háblame del mar, marinero.
Cuéntame que sientes
allí, junto a él.
Desde mi ventana
no puedo saberlo,
desde mi ventana
el mar no se ve.
 
Dicen que el barco navega
enamorado del mar.
Buscando sirenas va,
buscando sirenas nuevas
que le canten al pasar.
Dicen que el barco navega
enamorado del mar.
 
Háblame del mar, marinero,
háblame del mar, háblame.
 
Послухати в оригіналі:
 
Ви можете послухати, як читають цю поезію, гадаючи, що вона належить Альберті:
https://www.youtube.com/watch?v=uyS3OTTb2iE&ab_channel=LIBROPHONE
https://www.youtube.com/watch?v=FvqibCRliG8&ab_channel=SergioBonafonte
https://www.youtube.com/watch?v=F-6wVHp_MiA&t=8s&ab_channel=correveydileescolar
https://www.youtube.com/watch?v=lozK1pDf1Q0&ab_channel=LIBROPHONE
 
Ну а це власне пісня — після Марісоль її ще багато хто проспівав:

Марісоль:
https://www.youtube.com/watch?v=uyq1JX37DxU&ab_channel=MarisolVEVO
Рафаель:
https://www.youtube.com/watch?v=4U-N_eYDgn4&ab_channel=Raphael
Маноло Ескобар:
https://www.youtube.com/watch?v=8omojHXhg8E&ab_channel=ManoloEscobar-Topic
Фалете:
https://www.youtube.com/watch?v=Ua0LJGtXi7A&ab_channel=ElektropitekusXXI
Дует Los Del Río:
https://www.youtube.com/watch?v=L4jeKSbdakY&ab_channel=LosDelR%C3%ADo-Topic
Ісабель Пантоха:
https://www.youtube.com/watch?v=gv-o7sWuidE&ab_channel=MILENA15ize
Паола Ермос:
https://www.youtube.com/watch?v=d5hXKjiC8GE&ab_channel=PaolaHermos%C3%ADn