Море і ти
Море і ти, свічадо це подвійне,
море із торсом гнучким і повільним,
море за морем спрагле, що ним пливе:
у відсвіті вмирає і родиться.
Море, в тобі й собі водночас відсвіт:
скеля, котра його здійма повільно,
стовп соляний, що притиска донизу,
мінливість, спраглість і одбиток плинний.
З усіх моментів, коли вгору линеш,
із кола відображень всього року
я пам’ятаю місяць піни й риби
і попід небом із рідкого олива
тіло твоє, що відкриває світом
днів хвилюванню темному затоки.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
El mar y tu
El mar,
el mar y tú, plural espejo,
el mar
de torso perezoso y lento
nadando
por el mar, del mar sediento:
el mar
que muere y nace en un reflejo.
El mar
y tú, su mar, el mar espejo:
roca
que escala el mar con paso lento,
pilar
de sal que abate el mar sediento,
sed y
vaivén y apenas un reflejo.
De la
suma de instantes en que creces,
del
círculo de imágenes del año,
retengo
un mes de espumas y de peces,
y bajo
cielos líquidos de estaño
tu
cuerpo que en la luz abre bahías
al
oscuro oleaje de los días.
Послухати в
оригіналі:
Немає коментарів:
Дописати коментар