Хуліо Кортасар. Із циклу «П’ять останніх поезій для Кріс»

1.
 
Оце зараз пишу птахів.
Я не бачу, як вони з’являються, не обираю їх,
вони раптом тут, отак просто,
зграя птахів, що
одна
по
одній
сідають на дроти сторінки,
гомонять, щось дзьобають, злива крил
і я, не маючи для них хліба, просто
споглядаю, як вони з’являються. Правдоподібно,
то є дерево,
а може,
кохання.
 
...
 
5.
 
Не втомлюватиму тебе іще віршами.
Нехай я, припустимо, сказав
хмари, ножиці, повітряні змії, олівці,
і, може, якоїсь миті
ти посміхнулася.
 
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)
 
De «Cinco últimos poemas para Cris»
1.
 
Ahora escribo pájaros.
No los veo venir, no los elijo,
de golpe están ahí, son esto,
una bandada de palabras
posándose
una
a
una
en los alambres de la página,
chirriando, picoteando, lluvia de alas
y yo sin pan que darles, solamente
dejándolos venir. Tal vez
sea eso un árbol
o tal vez
el amor.
 
...
 
5.
 
No te voy a cansar con más poemas.
Digamos que te dije
nubes, tijeras, barriletes, lápices,
y acaso alguna vez
te sonreíste.

Мітки: , , ,

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописати коментарі (Atom)