Хуан Ліма. З книжки «Один день, один кіт»

У домі поета немає стін
вітер гуляє чистим аркушем
кіт чимдуж
тримає слова
як мишу
уві сні
 
🐾
 
Кіт ставить одну лапу
в реальність
а тоді другу
(обережно)
у потаємне
звідки дивиться на нас
одним оком
ніби кажучи
я тут
але зараз
повернуся
 
🐾
 
Не хвилюйтесь
якщо уночі
вирушає у два
(чи три) різних місця
одразу
 
у нього
багато справ там
де людина
його не бачить
 
🐾
 
Щоб вертатися
спати
до світанку
кіт має бути
пунктуальним
як
аврора
 
(шляхетність зобов’язує)
 
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)
 
De «Un día, un gato»
 
La casa del poeta no tiene paredes
el viento se arremolina en la página en blanco
el gato sujeta las palabras
como puede
como a un ratón
en el sueño
 
🐾
 
El gato pone una pata
en la realidad
y luego la otra
(cauteloso)
en el misterio
desde donde nos mira
con un solo ojo
como diciendo
estoy aquí
pero enseguida
vuelvo.
 
🐾
 
No se preocupen
si a la nocht
anda en dos
(o tres) lugares
a la ves
 
hay mucho
por hacer allí
donde el hombre
no ve
 
🐾
 
Para regresar
a dormir
antes de que amanezca
el gato tendrá que ser
tan puntual
como la
aurora
 
(nobleza obliga)