Франсіско «Пако» Урондо. Істина — єдина реальність

Істина — єдина реальність
 
По той бік ґрат — реальність, по
цей бік — також
реальність; єдина нереальна
річ — це ґрати; свобода реальна, хоча й незрозуміло,
належить вона до світу живих,
світу мертвих, світу
фантазій чи світу чування, світу експлуатації чи 

      виробництва.
Мрії є мріями; спогади, це
тіло, той келих вина, кохання та
його слабкості, звісно ж, є
частиною реальности; постріл уночі,
у чоло цих братів, цих дітей, ці нереальні крики 

   реального болю тих, кого катують у вічному та 

   зловісному ангелусі в поліцейській бригаді,
будь-якій,
є частиною пам’яті, вони не обов’язково 

   відображають сьогодення, але вони належать 

   реальності. Єдина очевидна річ —
це ґрати, які ділять небо на квадрати, пісня
загублена в’язня, злодія чи комбатанта, голос
розстріляний, що воскрес на третій день у 

   безмежному польоті, що вкриває Патагонію,
бо масові вбивства, спокута належать до реальності, як
обережна надія пороху, невинності
літа: вони є реальністю, як мужність і одужання
від страху, те повітря, яке відмовляється повертатися 

   після небезпеки,
як наміри цілого народу, що йде до перемоги
або до смерти, який спотикається, який вчиться 

   захищатися, рятувати своє, свою реальність.
Хоча іноді це може здаватися брехнею, єдина
брехня — то навіть не зрада, то
просто ґрати, які не належать до реальності.
 
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)
 
                                                                      В’язниця «Війя Девото», квітень 1973
 
La verdad es la única realidad
 
Del otro lado de la reja está la realidad, de
este lado de la reja también está
la realidad; la única irreal
es la reja; la libertad es real aunque no se sabe bien
si pertenece al mundo de los vivos, al
mundo de los muertos, al mundo de las
fantasías o al mundo de la vigilia, al de la explotación 

   o de la producción.
Los sueños, sueños son; recuerdos, aquel
cuerpo, ese vaso de vino, el amor y
las flaquezas del amor, por supuesto, forman
parte de la realidad; un disparo en
la noche, en la frente de estos hermanos, de estos 

   hijos, aquellos
gritos irreales de dolor real de los torturados en
el angelus eterno y siniestro en una brigada de policía
cualquiera
son parte de la memoria, no suponen necesariamente 

   el presente, pero pertenecen a la realidad. La única 

   aparente
es la reja cuadriculando el cielo, el canto
perdido de un preso, ladrón o combatiente, la voz
fusilada, resucitada al tercer día en un vuelo inmenso 

   cubriendo la Patagonia
porque las
masacres, las redenciones, pertenecen a la realidad 

   como
la esperanza recatada de la pólvora, de la inocencia
estival: son la realidad, como el coraje y la 

   convalecencia
del miedo, ese aire que se resiste a volver después 

   del peligro
como los designios de todo un pueblo que marcha 

   hacia la victoria
o hacia la muerte, que tropieza, que aprende a 

   efenderse, a rescatar lo suyo, su realidad.
Aunque parezca a veces una mentira, la única
mentira no es siquiera la traición, es
simplemente una reja que no pertenece a la realidad.
 
                                                                      Cárcel de Villa Devoto, abril de 1973
 
Послухати в оригіналі:
https://www.youtube.com/watch?v=w8a8GMnXNak&ab_channel=CanalEncuentro

Читає друг Франсіско Урондо, відомий поет Хуан Хельман:
https://www.palabravirtual.com/index.php?ir=ver_voz1.php&wid=2086&t=La+verdad+es+la+unica+realidad&p=Francisco+Urondo