Із циклу «Поема канте хондо»:
Крайобраз
Долина олив
присмеркова
згортається
опахалом
і розгортається знову.
Небо низьке
струмиться
темним зоряним ливнем.
Сутінки й очерети
тремтять
на річній підойми́ні.
Повняться
криком оливи.
Зграя птахів-
полонянок
у мерехтливім вітті
довгими колихає
хвостами
в сірім повітрі.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)
 |
| Вінсент ван Гог. «Оливовий гай». 1889 |
Примітка. Під подихами вітерця оливи бліднуть, бо їх листя зісподу світло-сіре.
Paisaje
de olivos
se abre y se cierra
como un abanico.
Sobre el olivar
hay un cielo hundido
y una lluvia oscura
de luceros fríos.
Tiembla junco y penumbra
a la orilla del río.
Se riza el aire gris.
Los olivos,
están cargados
de gritos.
Una bandada
de pájaros cautivos,
que mueven sus larguísimas
colas en lo sombrío.
Поле оливами
густо сивіє —
глянь, то розгорнеться,
то згорнеться віяло.
А над оливами
небо полив’яне,
в небі — холодна
зоряна злива.
Понад рікою темрява
й очерети тремтливі.
Повітря сіре брижиться,
а віти
налиті граєм жалібним
по вінця.
Тривожна зграя
пташок-невільниць
хвостами довгоперими
б’є ніч навідліг.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. (пер. Миколи Лукаша)
Краєвид
Поле
олив
простерлось і замкнулось,
як віяло.
Над заростю олив
запале небо
і темний дощ
холодних зір.
Тремтіння тіней і тростин
на березі ріки.
Повітря сіре.
В оливах
крики.
Вловлені пташини
ще б’ють великими
хвостами в темноті.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Михайла Москаленка,
з книги
Краєвид
Поле олив
розгорнулося віялом,
склалося — зникло.
Над оливами —
небо безоднє.
Чорним дощем течуть
холодні зорі.
На березі річки
тремтить очерет.
Сутінки.
Кучерявиться сірий вітер.
Оливи заховують крик.
Зграйка птахів полонених
пір’ям хвостів довжелезних
розворушила морок.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. (пер. Федора
Воротнюка)
Пейзаж
Масличная равнина
распахивает веер,
запахивает веер.
Над порослью масличной
склонилось небо низко,
и льются темным ливнем
холодные светила.
На берегу канала
дрожат тростник и сумрак,
а третий — серый ветер.
Полным-полны маслины
тоскливых птичьих криков.
О, бедных пленниц стая!
Играет тьма ночная
их длинными хвостами.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Марины Цветаевой)
Послухати в оригіналі:
Пейзаж
Масличная равнина
распахивает веер,
запахивает веер.
Над порослью масличной
склонилось небо низко,
и льются темным ливнем
холодные светила.
На берегу канала
дрожат тростник и сумрак,
а третий — серый ветер.
Полным-полны маслины
тоскливых птичьих криков.
О, бедных пленниц стая!
Играет тьма ночная
их длинными хвостами.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Марины Цветаевой)
Послухати в оригіналі:
Немає коментарів:
Дописати коментар